Змагальний стиль сімейного виховання

При змагальному стилі сімейного виховання з раннього віку батьки шукають в діях своєї дитини щось видатне і незвичайне. Активність самої дитини постійно заохочується. Іноді дитина отримує заохочення не тільки морального характеру, ної матеріального. Батьки постійно порівнюють свою дитину з іншими дітьми і дуже страждають, якщо це порівняння не на його користь. Для розкриття талантів своєї дитини батьки дають можливість йому спробувати себе в різних видах діяльності навіть тоді, коли дитина цього не хоче. Таке різнобічний розвиток, проте, пов`язано зовсім не з інтересами дитини, а з батьківським егоїзмом. Батькам дуже хочеться при слушній нагоді заявити про те, що дитина «захоплюється тенісом, займається вокалом» і т. Д. Часто це призводить до того, що дитина стає впевненим у своїй перевазі над іншими дітьми. Якщо ж він зазнає поразки, це може надовго вибити його з колії і привести до депресії і апатії. Участь дитини з раннього дитинства в різних гуртках і секціях нерідко призводить і до проблем, пов`язаних з його здоров`ям: хронічна втома, хвороби можуть дати про себе знати.

В виховний вплив на дитину батьки використовують як методи заохочення, так і методи покарання. Однак, якщо поведінка дитини йде врозріз з нормами, прийнятими в сім`ї, подальше покарання може бути не тільки суворим, але і жорстоким.

У своїй любові до дитини батьки часом не звертають уваги на людські якості малюка. Захист дитини від усіх претензій і нападок з боку інших людей, і в .Тому числі від школи, вони ставлять на перше місце, не звертаючи уваги при цьому на те, прав їх дитина або не має рації. Батьки не терплять кривдників своєї дитини, не бояться вступати з ними в конфліктну ситуацію, не звертаючи уваги на те, дорослий це чи дитина.

В результаті такого виховання формується пошуковий соціально-психологічний тип особистості дитини.

Батьки уважно стежать за інтелектуальним розвитком своїх дітей і пошукову діяльність дитини заохочують похвалою. Діти привчаються демонструвати свої інтелектуальні досягнення і здібності. Роль педагога в наданні допомоги такій сім`ї полягає в тому, що він повинен навчити батьків таких учнів бачити сильні і слабкі сторони дитини, адекватно на них реагувати і виправляти їх своєчасно.

Учні такого типу можуть починаючи з першого класу вчитися тільки на «відмінно». Вони намагаються постійно демонструвати свою ерудицію і здібності, тому вже в початковій школі їм важко спілкуватися з іншими учнями. Висока активність цих дітей дозволяє їм рано досягати значних успіхів, особливо в умовах конкуренції. У будь-якій діяльності їх приваблює результат. Такі учні беруться за будь-які справи в класі, беруть участь в будь-яких заходах, аби тільки їх помітили і оцінили. На думку психологів, ці діти можуть бути надзвичайно агресивні, якщо результати їх діяльності будуть оцінені не по достоїнству або в тому випадку, якщо у них щось не виходить.

У дитячому колективі такі учні претендують на лідерство і офіційне визнання. Вони дуже люблять командувати іншими хлопцями і відчувають глибоке задоволення, якщо хтось потрапляє від них в залежність.

Учні цього типу глибоко переживають свої помилки і промахи. Дуже розвиненою у таких хлопців є вольова сфера. Вже з раннього дитинства вони можуть бути дуже дисциплінованими і ініціативними. Їх характерними рисами є самовпевненість, зарозумілість, егоїстичність, перебільшення своїх можливостей, байдужість до інтересів колективу, зосередженість на демонстрації своїх можливостей. Однак якщо сім`я в спільних зусиллях з педагогом допоможе таким дітям відкрити все краще, що в них закладено природою, то вони зможуть проявити такі якості характеру, як товариськість, інтелект, упевненість в собі, самоконтроль і сумлінність.

Створюючи учневі в дитячому колективі умови для прояви його лідерських якостей, класний керівник повинен допомогти йому проявляти ці якості без шкоди для колективу і його самого. Кожна ситуація негативного властивості не повинна залишатися без уваги, вона повинна аналізуватися разом з учнем в доброзичливій і спокійній обстановці. Таким учням краще переживати свої невдачі і помилки поза обговоренням прилюдно в колективі. Вони досить болісно реагують на критику на свою адресу, особливо якщо вона виходить від хлопців, які становлять цим учням здорову конкуренцію.

Класний керівник повинен інформувати батьків про досягнення дитини і доброзичливо вказувати їм на ті проблеми, які вимагають негайного вирішення.

У вихованні таких учнів необхідно звернути увагу на формування критичного осмислення своїх вчинків в різних ситуаціях. Особливої уваги потребує формування культури спілкування з дорослими і однолітками, розвиток умінь слухати і чути не тільки себе, а й інших людей.

Постановка таких учнів перед вибором між собою та іншими людьми, створення ситуацій, що вимагають від учня прийняття справедливого і єдино вірного рішення, сприятимуть подоланню шкідливих звичок, формування позитивних рис характеру.

Класний керівник повинен пам`ятати, що цим дітям дуже властиво прояв агресивності. Займатися її подоланням необхідно як в початковій, так і в старшій школі. Жоден факт прояви агресивності з боку таких учнів не повинен бути залишений без уваги, і оцінку цим фактам повинні давати як дорослі, так і діти.

Таких учнів треба вчити відповідати за нанесені образи і розуміти значимість вибачення.

У позаурочній діяльності необхідно приділити увагу проведенню в класі таких заходів, які будуть формувати у школярів уміння співпереживати, підтримувати іншу людину, допомагати йому в скрутну хвилину. Саме в школі закладається звичка дізнаватися про здоров`я людини, відвідати його, якщо це необхідно, підтримати когось у важку хвилину.

У роботі з такими учнями класний керівник повинен:

• не залишати без уваги жодного негативного факту, пов`язаного з поведінкою таких учнів;
• знайомити батьків з об`єктивними результатами розвитку їхньої дитини, ні в якому разі не прикрашати і не перебільшувати досягнення таких учнів;
• створювати такі востштательние ситуації, коли учні повинні будуть готувати заходи позакласного характеру, пов`язані з досягненнями інших учнів;
• вчити учнів об`єктивно оцінювати свої успіхи і радіти успіхам інших дітей;
• проводити позакласні заходи високого морального напруження, які будуть стимулювати формування таких якостей характеру, як вміння співпереживати, співчувати, виявляти терпимість, вміти бути добрим і проявляти почуття подяки до інших людей;
• використовувати в своєму педагогічному арсеналі такі заходи, які сприятимуть подоланню сарказму, іронії, відвертого неприйняття іншої людини на основі аморальних принципів.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!