Психічна напруженість і напруга

Психічна напруженість і напруга
Поряд з фізіологічними параметрами при оцінці напруженості широко використовуються показники діяльності. Інтерес до них природний, так як в сучасних умовах проблема психічної напруженості вивчається перш за все у зв`язку з якістю роботи у важких умовах.
У цьому плані особливу увагу було приділено характеру зрушень в діяльності - її поліпшення або погіршення. Так з`явилася підстава для виділення двох видів станів: напруги, надає позитивний, мобілізуючий ефект на діяльність, і напруженості, яка характеризується зниженням стійкості психічних і рухових функцій аж до дезінтеграції діяльності. Так, П. Б. Зільберман вважає, що стан напруженості "повинне розглядатися як перешкода і ні в якому разі не може змішуватися зі станом напруги, неминуче супутнім будь-якої складної діяльності, тим більше такої, яка виконується на рівні, близькому до межі даного індивідуума" . Тобто термін "напруга" в цьому значенні не містить вказівки на психологічні особливості цього стану і використовується фактично традиційно - для позначення діяльного стану організму (у фізіології і медицині під "напругою" розуміють стан підвищеної функціонування організму і особистості, напруга сил).
Інший термінології дотримується Т. А. Немчин, яким на підставі суб`єктивних проявів випробовуваних, дослідження за допомогою опитувальника, збору анамнестичних даних, медичного обстеження і спостереження були виділені три різновиди стану нервово-психічної напруги в залежності від інтенсивності його вираження: слабке, помірне (відповідне "напрузі") і надмірне (відповідне "напруженості").
Cтепень напруги може бути названа напругою лише умовно, так як, по суті, при цьому ознак напруги або не спостерігається зовсім, або їх прояви настільки незначні, що піддослідні не схильні вважати свій стан нервово-психічним напруженням. В даному випадку у випробовуваних як би не відбувається "включення" в екстремальну ситуацію, вона не розцінюється ними як складна, що вимагає мобілізації зусиль на її подолання і досягнення поставленої мети. При такому положенні відсутні не тільки мотиви для досягнення мети, але й мотиви до діяльності. Обстежувані не відчувають необхідності в успішному подоланні труднощів, якими характеризується ситуація об`єктивно, їх не цікавить результат діяльності і не турбують можливі наслідки. Випробовувані не відзначають будь-яких явищ соматичного чи психічного дискомфорту або, навпаки, комфорту і не розцінюють ситуацію, в якій вони опинилися, як екстремальну. У зв`язку з подібним ставленням до обставин, до умов діяльності, до завдань, які повинні вирішувати випробовувані, вони не виявляють помітних ознак реагування на ситуацію і тому при об`єктивних дослідженнях і суб`єктивних звітах про свій стан і відчуття у них не виявляється істотних змін, що дають право розцінювати їх стан як стан напруги. В результаті при дослідженні випробовуваних характеристики їх стану не відрізняються від звичайних, повсякденних характеристик як соматичних систем, так і психічної сфери.
2. Найбільш загальними характеристиками 2 ступеня нервово-психічної напруги виступають мобілізація психічної діяльності, підвищення активності соматичного функціонування і почуття загального підйому морально-психічних, душевних і фізичних сил. Якщо при цьому і спостерігаються окремі неприємні відчуття з боку соматичних органів і систем, то вони як би маскуються, затуляють загальної позитивним забарвленням, позитивним емоційним фоном, піднесеним настроєм, активним прагненням подолати труднощі і добитися високих результатів при досягненні мети. Таким чином, при помірно вираженому нервово-психічній напрузі не тільки виразно проявляються мотивація до досягнення мети, прагнення до енергійних дій, а й випробовується задоволення від самої діяльності. У випробовуваних не виникає протиріччя між ставленням до бажаної мети і ставленням до нерідко нелегкої праці на шляху до її досягнення і тому ефективність і продуктивність їхньої діяльності виявляються високими.
При помірно вираженому психічному напрузі в психічної діяльності спостерігаються суттєві позитивні зрушення:
· Зростає ефективність основних властивостей уваги: збільшується його обсяг, увага стає більш стійким, посилюється здатність до концентрації на виконуваному завданні, знижується відволікання. Підвищення продуктивності функцій уваги пов`язано ще і з деяким зменшенням переключення уваги, що забезпечує зосередженість індивіда на розв`язанні головних завдань, що стоять перед ним в даній екстремальній ситуації -
· Змінюється функція пам`яті, хоча модифікація мнемічної функції при напрузі не має настільки виразного і цілісного позитивного характеру, як функція уваги. Якщо обсяг короткочасного запам`ятовування збільшується, то здатність індивіда до довготривалого вербальній збереженню або практично залишається колишньою, або виявляє тенденцію до зниження, більше виявляється в старшому віці -
· Збільшується продуктивність логічного мислення. Природно вважати, що підвищення продуктивності логічного мислення як однієї з найважливіших психічних функцій слід пов`язувати з активізацією інших, розглянутих вище, психічних процесів. Можна сказати, що при напрузі 2 ступеня спостерігається підвищення ефективності когнітивної діяльності в цілому, незважаючи на неоднонаправленного міжфункціональних характеристик окремих видів когнітивних процесів.
· Підвищується продуктивності, збільшується точність рухів, зменшується кількість помилок.



Таким чином, помірна ступінь нервово-психічної напруги характеризується практично всеосяжним підвищенням якості та ефективності психічної діяльності і являє таку форму психічного стану індивіда, при якій з усією повнотою розкриваються здібності людини до досягнення мети, до виконання тієї чи іншої роботи.
При 2 ступеня НПН спостерігаються зміни в динамічні характеристики нервової системи, які в цілому можна кваліфікувати як підвищення рівня її активуванні.




А Я. Психологія
azps.ru1. При розгляді структурно-функціональних особливостей надмірно вираженого нервово-психічної напруги (напруги 3 ступеня) звертає на себе увагу те, що для нього типові дезорганізація психічної діяльності, істотні відхилення в психомоторике, глибокі зрушення в нейродинамічні характеристиках і яскраво виявлену почуття загального фізичного і психічного дискомфорту . На перший план виступають скарги на порушення діяльності соматичних органів. Психічні порушення, також мають місце, залишаються як би на другому плані, маскуються соматичними скаргами, з яких найбільш частими є скарги на порушення з боку серцево-судинної системи, органів дихання і видільної системи і лише потім йдуть скарги на порушення в психомоторике і на зниження здібностей до продуктивної розумової діяльності. Почуття фізичного дискомфорту супроводжується негативним емоційним фоном, падінням настрої, відчуттями тривоги, неспокою, гострим очікуванням невдачі, провалу та інших неприємних наслідків ситуації екстремальній ситуації. Хоча випробовувані з напругою 3 ступеня намагалися підкреслити, що у них є перш за все соматичні порушення, найбільш виражені зрушення у них спостерігаються з боку психічної діяльності. До цих порушень відносяться погіршення уваги, розумової працездатності, кмітливості, завадостійкості, настрою, емоційної стійкості, координації рухів, невіра в можливість власними силами подолати труднощі і звідси невіра в успіх і т. Д. При 3 ступені НПН виявляються виразні ознаки порушень в психічній сфері :
· Особливо значно знижується обсяг уваги, його стійкість і здатність до концентрації, здатність до перемикання уваги -
· Суттєво знижуються продуктивність короткочасної пам`яті і здатність до тривалого вербальному збереженню -
· Виявляються яскраво виражені негативні зрушення і в такій характеристиці оперативного мислення, як здатність до вирішення логічних завдань -
· Страждає координація діяльності.
В. Л. Марищук зі співавторами класифікує напруженість за двома ознаками: 1) характером порушень в діяльності і 2) силі, стійкості цих порушень. За першою ознакою розрізняються такі форми напруженості, як гальмівна, імпульсивна і генералізована.
Гальмівна форма характеризується уповільненим виконанням інтелектуальних операцій, особливо страждає перемикання уваги, утруднюється формування нових навичок і переробка старих, погіршується здатність виконувати звичні дії в нових умовах і ін.
Імпульсивна форма напруженості виражається переважно в збільшенні кількості помилкових дій при збереженні або навіть збільшенні темпу роботи. В цьому випадку характерними є схильність до малоосмисленним, імпульсивних дій, помилки в диференціювання надходять сигналів, забування інструкцій (навіть найпростіших), невиправдана поспіх, метушливість і ін. Такі прояви особливо характерні для осіб з недостатньо сформованими професійними навичками.
Генералізована форма напруженості характеризується сильним збудженням, різким погіршенням виконання, рухової дискоординацией, одночасним зниженням темпу роботи і наростанням помилок, що в кінцевому рахунку призводить до повного зриву діяльності. Особи, схильні до такої форми напруженості, відчувають нерідко почуття байдужості, приреченості і депресії.
Що стосується форми напруженості за ознакою сили і стійкості порушень, то вона, на думку авторів, буває трьох видів: 1) незначна, швидко зникає - 2) тривала і помітно позначається на процесах діяльності - 3) тривала, різко виражена, практично не зникає, незважаючи на профілактичні заходи.