Психосемантична оцінка ситуації безробіття на початкових етапах професіоналізації

Складна для Росії економічна ситуація і високий рівень безробіття являють собою потенційну загрозу для сьогоднішніх студентів. Те, наскільки вони пізніше будуть готові зустрінеться з вирішенням проблеми власного працевлаштування, багато в чому залежить від їх сьогоднішньої, яка склалася установці до ситуації безробіття. Існує багато теорій, що стосуються безробіття (Гильдингерш М.Г., Кізельбах Т., Вакер. А., Ягода М. та ін.). Теоретичною основою дослідження послужила, в першу чергу, позиція зарубіжної когнітивної психології Дж.А. Келлі. Він виходить з того, що використовувані людьми способи сприйняття себе та інших тісно пов`язані з особливостями їх власних особистостей, і необхідно розуміти, враховувати індивідуальний ( "феноменологічний") погляд людини на світ.

Метою нашого дослідження було порівняння смислів, вкладених в поняття безробіття абітурієнтами та студентами. Перший етап дослідження був зосереджений на визначенні модальності і семантичної насиченості усвідомлення безробіття як життєвої ситуації. Другий - на контекстному сприйнятті безробіття в ряду інших, важливих життєвих подій професійного та особистісного становлення молодих людей. Діагностика здійснювалася за допомогою реп-тесту Дж. Келлі з подальшою груповий обробкою даних по модифікації А.І. Колобкова (шляхом послідовного застосування дескриптивних і багатовимірних статистичних методів і контент-аналізу). Були отримані наступні результати.

В оцінці безробіття, як потенційно можливої життєвої ситуації, негативна тема семантичного конструкту превалює над позитивною. Тобто вимушена відсутність роботи оцінюється і студентами, і абітурієнтами як критична ситуація і несе потужну емоційну навантаження. У той же час, абітурієнти в сенс безробіття вкладають конструкти, які стосуються тематики "самовдосконалення", "освіти", "самореалізації", а студенти - "активне вирішення проблем". Це говорить про те, що в якійсь мірі виключення з трудових відносин асоціюється у респондентів з потужним стимулом розвитку (який, мабуть, відсутня в теперішніх умовах навчання у вузі) і ситуацією продовження підвищення кваліфікації. Очевидно, що така оцінка є досить інфантильною і неадекватною. У згоді з іншими дослідженнями, самими незайнятими громадянами тривала відсутність роботи оцінюється як "застій" і "тупикова гілка" (Колобкова А.І., 2004-2005).

Аналіз стратегій поведінки в потенційної ситуації безробіття показав, що і ті, і інші, стануть насправді шукати вихід не в саморозвитку і підвищення професійної кваліфікації (факторизація цих життєвих подій показала їх тимчасову і каузальную яким не створено пару), а в компенсаторному догляді в сімейні стосунки ( найбільшою мірою це проявилося на жіночій групі випробовуваних). Поряд з цим, домінуючим варіантом поведінки в ситуації безробіття є різке (до самого неприйнятного мінімуму) зниження рівня домагань в кар`єрному і професійному плані: "безробітні" абітурієнти та студенти віддають перевагу найменш привабливим для них спеціальностями (в нашому випадку - слідчий і оперативний працівник) , за якими, однак, дуже легко працевлаштуватися. Цей вид збігається поведінки більш характерний для чоловіків, проте і він, в кінцевому підсумку, є наслідком мотивації уникнення невдач, тому що для даних видів діяльності отримується в юридичній академії кваліфікація є свідомо надлишкової, а робота - нецікавою, важкої і низькооплачуваної (багато з респондентів студентської групи проходили практику в ОВС, і описана емоційна реакція є заснованої на реальному життєвому досвіді).

Таким чином, майбутні випускники вузів, які за статистикою біржі праці визначаються як "група ризику", обирають для себе стратегії адаптації в збиток особистісним мотивами і цінностями, вважаючи за краще "плисти за течією". Опинившись безробітними, вони автоматично приєднаються до екстремально незахищеному полюсу даної страти - до типу "реактивних", на відміну від "проактивних", суб`єктів.

Колобкова А.І., Корнілова Н.В.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!