Психометричні вимоги до побудови і перевірки методик: загальна характеристика

Психодіагностичні методики називають вимірювальними інструментами. Однак виникає питання, чи правомірно їх так називати, чи є вони

такими, подібними, наприклад, тим, які використовуються в фізичних вимірах? Відповідь на це питання можна знайти в роботах К. М Гуревича. на

прикладі аналізу тестів він показує, що таке визначення діагностичних методик носить умовний характер.

Спочатку потрібно згадати, що представляє собою вимір. Виміряти - означає визначити будь-якої мірою величину вимірюваного. Для цього потрібно,

щоб були дотримані принаймні дві умови. Перша умова стосується самого вимірювального інструмента: він повинен мати протягом усього

виміру одну і ту ж, тотожну самій собі міру. Не можна вимірювати інструментом, у якого немає такої тотожною самій собі заходи (наприклад,

якби на лінійці відстані від одного поділу до іншого були неоднакові на різних ділянках). Друга умова - потрібно, щоб те, що вимірюється, у

всіх випадках залишалося одним і тим же, т. е. також було тотожне самому собі. Як показує далі К. М. Гуревич, дотримати ці дві умови в

психодіагностичних дослідженнях вкрай важко.

Наприклад, в тесті запропоновані завдання на вміння виробляти таку логічну операцію, як класифікація понять. Так, дані поняття пшениця,

сочевиця, кукурудза, бамбук, ячмінь. Випробуваний повинен закреслити слово, яке не підходить до чотирьох основних. Зазвичай випробовувані закреслюють

бамбук. Це помилка. Бамбук, як пшениця, ячмінь і кукурудза, відноситься до злакових, а сочевиця - до бобовим. Це слово і слід закреслити.

Чим можна пояснити, що не всі випробовувані дають правильну відповідь? Можна назвати кілька причин.

Перша - випробуваний слабо володіє такою логічною операцією, як класифікація.

Друга - випробуваний володіє логічною операцією, але не знає того матеріалу, на якому її треба застосувати.

Третя - випробуваний знає матеріал, володіє логічною операцією, але він не здатний працювати в тому, зазвичай досить швидкому темпі, який потрібно

при виконанні тесту.

Виникає питання, що ж вимірює насправді дане завдання?

Як було показано вище, у одних випробовуваних воно вимірює щось одне, в інших - інше. У піддослідних, які володіють відповідним матеріалом, воно

вимірює то, на що направлено - володіння логічною операцією. У тих же випробовуваних, яким матеріал завдання малознайомий, вимірюється їх знання.

Крім того, у тих і інших вимірюється їх індивідуальний темп.

Цей аналіз К. М. Гуревич продовжує далі. Тест складається з цілого набору завдань- іноді їх число доходить до 40. Чи можна виконане завдання вважати

заходом, через яку визначається кількісний показник вимірюється боку психіки? Не можна, так як цей захід вимірює різні сторони психіки.

У одних виявляється володіння логічними діями, у інших - знання тих понять, які представлені в тесті, у третіх фактично вимірюється їх

темп- у одних цей захід має одне, а у інших - інший зміст.

На підставі проведеного аналізу автор робить висновок про те, що дані, які виходять в тестуванні, не можна вважати вимірами в справжньому

сенсі слова. Тест не є вимірювальним інструментом в тому розумінні, яке існує, наприклад, в фізичних вимірах, хоча якусь

оцінку того боку психіки, на діагностування якої він спрямований, тест показує - правда, не в кількісному вираженні. Тест можна вважати

інструментом порівняння. При порівнянні не підкреслюється, що з двох порівнюваних об`єктів один більше іншого на стільки-то одиниць. В цьому випадку

досить встановити, щo такий-то об`єкт більше іншого (або інших). За результатами порівняння можна розташувати всі досліджувані об`єкти в

певному порядку - від меншого до більшого або навпаки. Порівняння не передбачає обов`язкового вимірювання, а значить, не передбачає і одиниці

виміру. При порівнянні встановлюється тільки послідовність, порядок порівнюваних об`єктів по їх величині.

Зроблений К. М. Гуревичем висновок щодо тестів з повним правом може бути перенесений і на інші діагностичні методики.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!