Соціокультурний вплив на тіло дитини як фактор розвитку її особи

З самого народження наше тіло піддається численним впливам з боку оточуючих. Його миють, одягають, прикрашають, висловлюють про нього свою думку, дають оцінки. У психології практично не висвітлено питання про ту роль, яку маніпуляції з тілом людини грають в його особистісному і психічному розвитку. Деяка увага цій проблемі приділяється в філософії. Відомий французький філософ М. Фуко в ряді своїх робіт проводив аналіз особливостей поводження з тілом людини в різні історичні епохи і в різних культурах. На основі цього аналізу М. Фуко стверджував, що дії на тіло з боку суспільства є "досконалим інструментом" формування особистості і впливу на неї.

Грунтуючись на концепції М. Фуко, ми провели дослідження, метою якого було дізнатися: 1) як переживає і інтерпретує людина зворотний зв`язок про його тілі, що отримується від членів сім`ї. Зворотним зв`язком ми будемо називати висловлювання про зовнішній вигляд і фізичні дії на тіло, що надаються в родині-2) який вплив зворотний зв`язок про тілі випробовуваних мала на життя і розвиток їх особистості.

Дослідження було проведено на жіночій вибірці з 47 осіб (19 жінок у віці від 42 до 49 років і 28 жінок від 20 до 27 років).

Для проведення дослідження нами було розроблено стандартизоване інтерв`ю для отримання такої інформації: а) про особливості зворотного зв`язку про тілесному вигляді, яку випробовувані отримували в дитинстві від членів сім`ї-б) про особливості емоційного реагування випробовуваних на цю зворотну зв`язок-у) про те, як випробовувані інтерпретували зворотний зв`язок про власне тіло.

Всі матеріали оброблені за допомогою якісного та математичного аналізу. Наші дані дозволили прийти до наступних висновків.

1. Усередині сім`ї дитина постійно отримує зворотний зв`язок про власне тіло. Цей зв`язок може бути як вербальної (опис, оцінки, порівняння), так і невербальної (догляд, ласки, покарання).

2. Як згадували випробовувані, зворотний зв`язок про їх тілі викликала у них сильні емоційні реакції (радість, здивування і т.д.).

3. Зворотній зв`язок мала особистісний сенс для випробовуваних:

а) вони були схильні інтерпретувати ці дії і ставлення до їхнього тіла як відображення ставлення до них як особистості. По тому, як оточуючі в дитинстві зверталися з їх тілом, випробовувані робили висновок про власну значимість і бажаності в сім`ї, про готовність враховувати їхні потреби, вступати у взаємодію і т.д .;

б) зворотний зв`язок впливала не тільки на сприйняття і ставлення піддослідних до їх своїм зовнішнім виглядом, але і до себе як особистості. Наприклад, на її основі випробовувані могли судити про власну поведінку в деяких ситуаціях. Вони вчилися враховувати власні бажання або залишатися до них байдужими, приймати або відкидати як власне тіло, так і власну особистість і т.д .;

в) зворотний зв`язок, що отримується від своїх близьких, позначалася на ставленні до оточуючих. Наприклад, на здатність або нездатність виділяти з оточення значущих людей, на прагненні або уникнення спілкування з членами сім`ї, на бажанні чи небажанні ідентифікувати себе з ними, на прийняття чи неприйняття їх думки і т.д.

4. Випробовувані в дитинстві схильні пов`язувати особливості зовнішності з особливостями своєї особистості. А також вважали, що для оточуючих людей їх зовнішність є показником їх особистісних властивостей.

5. Схильність дитячого сприйняття пов`язувати тілесні особливості з особливостями особистості враховується в культурі - в дитячих казках, мультфільмах і т.п., де особистісні якості персонажів часто демонструються через особливості їх зовнішнього вигляду. Дорослі люди також часто використовують цю особливість дітей в своєму спілкуванні з ними, пов`язуючи поведінку дитини з виглядом його тіла.

6. Якісний аналіз даних дозволив припустити, що значимість форми зворотного зв`язку залежить від віку дитини.

Подальші дослідження в цій області будуть сприяти вирішенню актуального питання про зв`язок Я-концепції і тілесного Я.

Мелешкова Н.О.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!