Концепція самовосстанавліваемості: теоретичні підходи та практичні можливості

При аналізі психології здоров`я населення після кризової ситуації використовують співвідношення 1 до 4. Це співвідношення, отримане дослідним шляхом, відображає рівень травматизації серед загальної кількості постраждалих. Отже, 80% учасників (свідків) кризової ситуації долають труднощі, що виникли, використовуючи власні ресурси і / або ресурси соціальної мережі підтримки. Психологів теоретиків і практиків завжди цікавила, насамперед, п`ята частина населення, для якої розроблялися механізми травматизації, адекватні діагностичні процедури і ефективні методи психологічної допомоги. Але більша частина виходила з кризи самостійно, використовуючи власні ресурси, т. Е. Відбувалося самовідновлення пошкодженої психіки.

Цей ухил в патологію природно породив і відповідні концепції. У психології здоров`я цей підхід має узагальнююча назва "патогенетична парадигма".

Одночасно з патогенної парадигмою в надрах кризової психології з деяким запізненням пробивалася протилежна парадигма, яку слідом за А. Антоновський можна назвати салютогенной. Такий підхід ми виявляємо вже у В. Франкла в його концепції "виживання через віру в себе" і У П. Тілліха в концепції "мужність бути". Наступне покоління дослідників для пояснення успішності подолання людьми стресогенних ситуацій пропонували різні пояснювальні механізми. Так, згаданий нами, А. Антоновський запропонував концепт "почуття пов`язаності", С. Мадді і С. Кобейса - "життєстійкість", Дж. Грінберг - "рішучість", Ро- зенбаум - "інформаційна винахідливість".

Особливе місце в цьому списку підходів, що пояснюють заявлену концепцію самовосстанавліваемості, належить теорії М. Лаада, відомого ізраїльського вченого і практика, директора центру кризової психології в Тель-Хай (Ізраїль). В історії психології, зазначає вчений, було зроблено кілька спроб теоретично описати людський код виживання. З цих спроб вчений виводить шість фундаментальних пояснень людського виживання.

Ось ці підходи: 1) Вірування і цінності (Belief and values), 2) Емоційний афект (Affect), 3) Соціальний (Social), 4) Уява і фантазія (Imaginative), 5) Когнітивний (Cognitive), 6) Фізіологічний ( Physiological). Комбінація вищеописаних елементів складає стиль "виживання кожного" людини. Свою теорію вчений назвав комплексним багатовимірним підходом "BASIC Ph". Безсумнівно, людська реакція протікає більш ніж в одному з цих каналів і люди в принципі можуть користуватися всіма шести. Проте кожен виробляє свою власну конфігурацію, що включає обмежену кількість способів відновлення. У більшості з нас в різні часи бувають різні переваги в цій області, і ми широко використовуємо вироблені й апробовані coping-стратегії.

Зі спостережень, з клінічної практики починаєш розуміти, що кожен індивідуум по-своєму комбінує механізми боротьби з кризовими подіями. Що об`єднує всі ці комбінації, так це трата енергії - найважливіша складова частина більшості методів самовосстанавліваемості.

Перевага теорії BASIC Ph в тому, що вона збагачена методами діагностики, аналізу і психологічної допомоги. Це "принцип безперервності", "шестішаговая модель діагностики", "модель приєднайся і керуй".

Ми провели апробацію теорії у власній практиці роботи в кризових ситуаціях. Теорія дає психологу більше впевненості в правильно обраному напрямку кризової інтервенції, за короткий час розгортає перед ним картину стану групи населення з чіткої позиції безперервності (збереженої, пошкодженої, перерваної), намічає ефективні канали самовосстанавліваемості, знижує поріг невизначеності, супроводжуваний зазвичай практикою в роботі з постраждалими в кризовій ситуації.

Пергаменщик Л. А.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!