Про онтопсихологічний підході до проблем спілкування

Соціальні ситуації пред`являють людині різні вимоги і можуть надавати не тільки позитивне, а й негативний вплив на його комунікативні властивості. Вивчення людини як суб`єкта спілкування, а також проблем і труднощів, з якими він стикається при безпосередніх контактах з людьми, є одним з основних напрямків психологічних досліджень.

Онтопсихологічний підхід передбачає врахування ролі особистісних і індивідуальна характеристик у формуванні суб`єкта спілкування і в рішенні різного роду проблем, що ускладнюють його соціальні контакти. У свою чергу активність людини як суб`єкта спілкування є необхідною умовою особистісного та индивидного зростання. Особистісні та індивідуальна властивості впливають на різні елементи структури суб`єкта спілкування не однаковою мірою. На базовий елемент суб`єкта спілкування і його комунікативний потенціал істотний вплив роблять властивості індивіда. У осіб з високим комунікативним потенціалом спілкування носить активний характер. У той же час їм притаманні емоційна стабільність, працездатність і задоволеність спілкуванням. Особи з низьким потенціалом характеризуються тривожністю, емоційною нестабільністю, стомлюваністю, орієнтацією на довірче, виборче спілкування і разом з тим незадоволеністю спілкуванням в сімейному житті і професійній діяльності (Р.А.Максімова, 1981). Особам з високим і низьким комунікативним потенціалом притаманний різний набір взаємозв`язаних індивідуальна характеристик, які посилюють комунікативний потенціал або сприяють появі проблем в спілкуванні.

Індивідуальна і особистісні характеристики людини впливають і на процес формування вербальних і невербальних засобів спілкування, оскільки їх становлення здійснюється в процесі соціальної взаємодії людей з різними комунікативними можливостями. Успішне вирішення однієї з головних проблем спілкування, пов`язаної з подвійною природою комунікативної організації, також залежить від особистісних установок і гуманістичної спрямованості учасників спільних дій.

Взаємозв`язку суб`єкта спілкування з особистісними і індивідуальна властивостями можуть мати не тільки позитивний сенс, а й негативні наслідки, ускладнюючи міжособистісні контакти. Особистісний вплив негативного характеру на комунікацію проявляється в сором`язливості (Ф.Зимбардо, 1995- Е.А.Плеханова, 1997). Розрив реальної мережі відносин і зв`язків внутрішнього світу особистості призводить до виникнення почуття самотності - багатовимірного складного явища (Б.Г.Ананьев, 1969- У.А.Садлер і Т.Б.Джонсон, 1989- В.Серма, 1989).

Проблеми і труднощі при спілкуванні можуть набувати конфліктну форму. Причиною конфліктних ситуацій можуть бути порушення самого процесу спілкування (Д.Г.Скотт, 1991), а також особистісні (Х.Корнеліус і Ш.Фейр, 1992 Д.Ден, 1994) і індивідуальна особливості людини (А.С.Белкін, В.Д.Жаворонков, Н.С.Зіміна, 1995). У зв`язку з цим наявні класифікації осіб, схильних до конфліктів і створюють труднощі в спілкуванні, включають як особистісні, так і індивідуальна характеристики (Р.М.Бремсон і Д.Г.Скотт, 1991- В. П. Шейнов, 1997). Подолання протиріч важливо тому, що гострі життєві конфлікти можуть привести до стану стресу і до цілісним змін особистості (Б. Г. Ананьєв, 1968). Головна стратегія вирішення конфліктів спрямована на процедуру узгодження (Н. В. Грішиній, 1995). Основна роль при цьому належить людині як суб`єкту спілкування.

Таким чином, для вирішення проблем спілкування можуть бути використані два основних шляхи: підвищення комунікативної компетентності людини як суб`єкта спілкування та оптимізація властивостей його індивідуальна і особистісної підсистем відповідно до цілей і завдань соціальної взаємодії.

Рибалко Е.Ф.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!