Міжвікової спілкування

глава 10

У плані міжвікової контактів дітей різного віку цікаве дослідження провела Е. В. Кисельова. Вона встановила, що в міжвікової контактах дітей реалізується велика кількість соціальних ролей: старшого, молодшого, лідера, відомого, умільця і т. Д., В результаті чого відпрацьовуються рольові позиції.

В будь-якому віці межролевой спілкування є істотним чинником розвитку особистості дитини.

Якщо дитина не задовольняє природну потребу в емоційно комфортному контакті зі старшими і молодшими в родині, школі, в компаніях, то виявляються такі негативні явища, як підвищена особистісна агресія, невміння будувати відносини, вступати в контакти з оточуючими і т. П.

Рішення. Спостерігаючи один за одним, учасники спілкування, свідомо чи несвідомо, ставлять перед собою питання: «Як би я вчинив у цьому випадку?», «Як би я виправив цю деталь?», «Як би я зробив це?» І т. П .

Хлопці після спілкування один з одним більш критично ставляться до чого того, що раніше приймалося ними беззастережно, у них успішно розвивається самосвідомість.

* * *

Як правило, більш юний вік є «стартовим майданчиком» для розвитку лідерських позицій у старших, адже серед однолітків затвердити себе в такій якості набагато складніше.

У міжвікової спілкуванні і підлітки, і юнаки вчаться «приміряти» на себе «дорослі» ролі, приймати самостійні рішення

Таблиця 10.1

Етапи міжвікової спілкування

Крім іншого, в міжвікової спілкуванні реалізується функція реалізації відповідальності. Намагаючись виправдати довіру старших, молодші відповідальніше ставляться до прийняття рішень, до власних вчинків.

Е. В. Кисельової виявлені наступні умови, що забезпечують ефективний вплив організованого міжвікової спілкування на розвиток особистості:

• добровільність входження в спілкування- «М`які» методи управління спілкуванням, що сприяють самореалізації особистості (свобода вибору партнерів по спілкуванню, створення ситуацій успіху для учасників, активізація через рольове занурення самостійності школярів в процесі спілкування, колективна експертиза, демонстрація бажаного зразка, організація простору і часу спілкування);
• поступове ускладнення змісту спілкування (Від освоєння інформації до самовизначення);
• творчий характер спілкування, який передбачає прояв індивідуальності, включення елементів спонтанності та непередбачуваності в розвиток процесу спілкування;
• превалювання «ігровий» позиції педагога-організатора спілкування.

* * *

Реалізація цих умов дає можливість створити оптимальну атмосферу «прийняття» (емоційного комфорту) в процесі спілкування, що, в свою чергу, дозволяє кожному його учаснику усвідомити власну цінність і значимість для інших, тобто розвинути ідентичність особистості. Усі зазначені виховні можливості міжвікової спілкування можуть продуктивно використовуватися в дитячому громадському об`єднанні.