Інтелектуальна готовність до шкільного навчання

Інтелектуальна готовність до шкільного навчання
Інтелектуальна готовність до шкільного навчання пов`язана з розвитком розумових процесів - здатністю узагальнювати, порівнювати об`єкти, класифікувати їх, виділяти істотні ознаки, робити висновки. У дитини повинна бути певна широта уявлень, у тому числі образних і просторових, відповідне мовленнєвий розвиток, пізнавальна активність.
Вивчення особливостей інтелектуальної сфери можна почати з дослідження пам`яті - психічного процесу, нерозривно пов`язаного з розумовим. Для визначення рівня механічного запам`ятовування дається безглуздий набір слів, наприклад: рік, слон, меч, мило, сіль, шум, рука, підлогу, весна, син. Дитина прослухавши весь цей ряд, повторює ті слова які він запам`ятав. Може використовуватися (в складних випадках) повторне відтворення - після додаткового зачитування тих же слів - і відстрочене відтворення, наприклад, через годину після прослуховування. Л.А.Венгер наводить такі показники механічної пам`яті, характерної для 6-7-ми річного віку: з першого разу дитина сприймає не менше 5 слів з 10 - після 3-4 прочитання відтворює 9-10 слів - через одну годину забуває не більше 2 слів, відтворені раніше - в процесі послідовного запам`ятовування матеріалу не з`являються «провали», коли після одного з прочитань дитина згадує менше слів, ніж раніше і пізніше (що зазвичай буває ознакою перевтоми).
Методика А.Р.Лурии дозволяє виявити загальний рівень розумового розвитку, ступінь володіння узагальнюючими поняттями, умінням планувати свої дії. Дитині дається завдання запам`ятати слова за допомогою малюнків: до кожного слова або словосполучення він сам робить лаконічний малюнок, який потім допоможе йому це слово відтворити. Тобто малюнок стає засобом, що допомагає запам`ятати слова. Для запам`ятовування дається 10-12 слів і словосполучень, таких як, наприклад, вантажівка, розумна кішка, темний ліс, день, весела гра, мороз, вередлива дитина, гарна погода, сильна людина, покарання, цікава казка. Через 1-1,5 години після прослуховування ряду слів і створення відповідних зображень дитина отримує свої малюнки і згадує, для якого слова він робив кожен з них.
Рівень розвитку просторового мислення виявляється різними способами. Ефективна і зручна методика А. Л. Венгера «Лабіринт». Дитині потрібно знайти шлях до певного будиночка серед інших, невірних шляхів і тупиків лабіринту. У цьому йому допомагають образно задані вказівки - повз яких об`єктів (дерев, кущів, квітів, грибів) він пройде. Дитина повинна орієнтуватися в самому лабіринті і схемі, що відображає послідовність шляху, тобто рішення задачі.



Найбільш поширеними методиками діагностують рівень розвитку словесно-логічного мислення є наступні: а) «Пояснення складних картин»: дитині показують картинку і просять розповісти, що на ній намальовано. Цей прийом дає уявлення про те, наскільки вірно дитина розуміє зміст зображеного, чи може виділити головне або втрачається в окремих деталях, наскільки розвинена його мова. б) «Послідовність подій» - більш складна методика. Це серія сюжетних картинок (від 3 до 6), на яких зображені етапи якогось знайомого дитині дії. Він повинен вибудувати з цих малюнків правильний ряд і розповісти, як розвивалися події. Серії картинок можуть бути за змістом різного ступеня складності. «Послідовність подій» дає психологу ті ж дані, що і попередня методика, але, крім того, тут виявляється розуміння дитиною причинно-наслідкових зв`язків.



Узагальнення і абстрагування, послідовність умовиводів і деякі інші аспекти мислення вивчаються за допомогою методики предметної класифікації. Дитина складає групи з карток із зображеними на них неживими предметами і живими істотами. Класифікуючи різні об`єкти, він може виділяти групи за функціональною ознакою і давати їм узагальнені назви (наприклад, меблі, одяг), може - по зовнішній ознаці ( «все більші» або «вони червоні»), по ситуативним ознаками (шафа і плаття об`єднуються в одну групу, тому що «сукня висить у шафі»).
При відборі дітей в школи, навчальні програми яких значно ускладнені і до інтелекту вступник пред`являються підвищені вимоги (гімназії, ліцеї), використовую більш важкі методики. Складні розумові процеси аналізу і синтезу вивчаються при визначенні дітьми понять, інтерпретації прислів`їв. Відома методика інтерпретації прислів`їв має цікавий варіант, запропонований Б.В.Зейгарник. Крім прислів`я ( «Не все те золото, що блищить», «Не рий яму іншому, сам у неї потрапиш» і ін.), Дитині задаються фрази, одна з яких за змістом відповідає прислів`ю, а друга не відповідає за змістом, зовні її нагадує. Наприклад, до прислів`я «Не в свої сани не сідай» даються фрази: «Не потрібно братися за справу, якого ти не знаєш» і «Взимку їздять на санях, а влітку на возі». Дитина вибираючи одну з двох фраз, пояснює чому вона підходить до прислів`я, але вже сам вибір яскраво показує, на змістовні чи зовнішні ознаки орієнтується дитина, аналізуючи судження.