Феномени гіпнозу (о. В. Овчинникова, е. Е насіновской, н. Г. Иткин)

Феноменологія гіпнотичних проявів відрізняється дивовижною, надзвичайним поліморфізмом. У гіпнотичному стані репродукується

практично будь-яка діяльність, будь-які психологічні стани (як мали місце в життєвому досвіді суб`єкта, так і гіпотетично можливі),

моделюються найрізноманітніші клінічні прояви функціонального і в ряді випадків органічного характеру, які спостерігаються в лікарській

практиці.

У зв`язку з тим що саме специфічність гіпнотичних феноменів послужила основою для викладається далі циклу експериментальних досліджень з

метою розробки нової методики вивчення особистості (із застосуванням гіпнозу), опишемо ці феномени. Переважна увага буде приділена тим

особливостям загіпнотизованого, які характеризують стадію глибокого гіпнозу (сомнамбулізм).

рухова сфера

У гіпнотичному стані рука випробуваного, піднята гіпнологом, залишається в доданому їй положенні. Гипнолог змінює позицію руки, передпліччя,

кисті, пальців, тіла і вони утримуються в найхимерніших положеннях. Суб`єкт «застигає» в дивних і важких позах, в будь-якій позиції, яку додасть

йому гипнолог (каталепсії). Використовуючи пластичну гнучкість м`язів, створюються різноманітні «скульптурні композиції» (воскова гнучкість).

Гіпнотичне навіювання може викликати будь-який довільний рух. Так, за допомогою навіювання здійснюються руху рук, ніг, тіла в будь-якому

напрямку, автоматичні обертові рухи рук, зближення рук, кивання головою і т. д., руху прискорюються або сповільнюються. У глибокому

гіпнотичному стані можна також і позбавити можливості руху: викликати параліч рук, ніг, мови, м`язів голосових зв`язок, шиї і т. д.

При відповідних навіювання виникають кашель, сміх, позіхання, різні складні дії (ходіння, танці, посвист, наспівування пісень і т.

д.), але з таким же успіхом можна і перешкодити здійсненню простих або складних актів. Наприклад, загіпнотизованого можна позбавити

можливості писати при збереженні інших функцій руки, говорити і т. п. (системний параліч). У глибокому гіпнотичному стані викликається

машинальне записування, коли випробуваний, розмовляючи з гіпнологом, автоматично, неусвідомлено пише про своїх лич-нозначімих переживаннях,

спогади про які йому болючі. При цьому він не віддає собі звіту в тому, що саме написала його рука, і зміст написаного буде усвідомлений лише

при його прочитанні після гіпнозу.

сенсорна сфера

За допомогою навіювань в гіпнотичному стані викликаються різноманітні зміни в діяльності будь-якого органу почуттів. У стані гіпнозу

спонтанно і з допомогою навіювання відбувається зниження чутливості до болю (аналгезія), дотику, температурних подразників аж до

повної нечутливості будь-якої ділянки шкірної поверхні або слизових оболонок (анестезія). Гипнотик не реагує ні жестами, ні мімікою на уколи

голкою, проколювання шкірної складки і т. д. Важливо відзначити, що під час гіпнозу біль сприймається (це реєструється за допомогою

Електроміографічні досліджень), але пацієнт її не "переживає». Таким чином, при гіпнотичною аналгезії і анестезії відзначається

функціональна дисоціація: інформація про больовому впливі зберігається, але його емоційний компонент зникає.

Під гіпнозом можна викликати і збільшення чутливості (гіперестезія) до тих самих, подразників, які раніше викликали її зниження. При цьому

гипнотик реагуватиме гримасою дискомфорту на дотик, укол, незначні зміни температури і т. д. У гіпнотичному стані шляхом

навіювання викликаються зниження і збільшення гостроти зору, повна сліпота або сліпота на одне око, звуження поля зору, дальтонізм (повна або

на окремі кольору), глухота на одне або обидва вуха або, навпаки, загострення слуху. Подібно зору, слуху, дотику в гіпнозі знижуються або загострюються

нюх, смак.

У стані гіпнозу можна викликати також зміни загального почуття (відчуття, співвідносні ні з зовнішніми об`єктами, а з власним організмом) -

почуття тілесного благополуччя й неблагополуччя, відчуття слабкості / стомлення, відчуття сили, свіжості, бадьорості, відраза до їжі або, навпаки,

підвищений апетит, спрагу, свербіж, нудоту, відчуття вільного або утрудненого дихання, відчуття тяжкості, сорому, тиску в області серця.

психосоматичні феномени

У стані гіпнозу можливо моделювання багатьох симптомів психосоматичних розладів. Ряд дослідників вважають, що за допомогою прямих

словесних навіювань в гіпнозі можна спровокувати тканинні, гуморальні і навіть імунологічні зміни - опік, ослаблення шкірних реакцій на

ін`єкції алергенів, зупинку кровотечі і т. п.

обмани почуттів

У гіпнотичному стані продукуються найрізноманітніші галюцинації і ілюзії. Їх можна викликати як в сфері кожного з різних органів

почуттів, так і в будь-який їх комбінації.

Гіпнотізіруемий під впливом навіювання зменшується від уявного холоду з появою гусячої шкіри, «знемагає» від спеки, обмахуючись уявним

веером- «обливається» водою, купається в уявному море «вдихає» запах троянд в квітучому саду, французьких парфумів (з пустого флакона), аромат соснового

бору, на вершині гори «насолоджується» чистим гірським воздухом- із сусідньої кімнати він «чує» гру на фортепіано, оркестр, неіснуючий розмова;

«Їсть» з апетитом різні страви, «п`є» уявне вино (при цьому спостерігається почервоніння обличчя), соки, на лимон реагує яскравою відповідної

реакцією. Гіпнотіка можна відправити в «кінотеатр», де він буде «дивитися» кінокомедію і жваво реагувати, сміятися, ділитися враженнями з

«Оточуючими», проявляючи індивідуальні адекватні реакції-тут же його можна перевести в «концертний зал», і він буде зосереджено «слухати»

музику.

Гіпнотізіруемий за допомогою навіювання виявляється в ресторані, магазині, громадському транспорті, на профспілкових зборах і т. Д. Можна створити

будь-які життєві колізії з емоційно адекватними формами реагування, з проявом активної позиції в різних модельованих ситуаціях.

Гіпнотізіруемий жваво розмовляє з «другом», які повернулися із закордонного відрядження, обговорює в «родинному колі» суспільно-політичні

проблеми сучасності, висловлює своє ставлення до подій. Причому людина, позбавлена сценічного обдарування, починає говорити і

діяти відповідно до навіюванням. Однак не всі навіювання реалізуються, і в залежності від індивідуальних особливостей гипнотизируемого

відзначається різна ступінь їх вираженості і корекції. Процеси породження сенсорних образів грунтуються на колишньому життєвому досвіді

випробуваного. Наприклад, слинотеча і відповідна реакція в гіпнозі на уявний лимон виникнуть лише в тому випадку, якщо гипнотик знає його смак.

Протилежність вищеописаним позитивним галюцинацій представляють негативні галюцинації, коли не сприймається будь-якої

об`єкт або його частину. Гіпнотізіруемий можна вселити, що він не бачить і не чує людини, що знаходиться безпосередньо перед ним, і він не реагує

на будь-які дії цієї людини і на те, що він йому каже гучним голосом. Всі предмети, що оточують людину, гипнотик бачить. ходячи по

кімнаті, він не наштовхується, як сліпий, на людину, яку ми виключили з його поля зору, він його обходить. Таким чином, він несвідомо

сприймає його. Гіпнотізіруемий можна вселити, що він бачить цю людину без голови, без руки, без ноги і т. Д. Цікаво відзначити, що

відповідним навіюванням можна викликати спогад про все те, що говорив і робив «людина-невидимка». Отже, дії і слова цього

людини все ж сприймалися, реєструвалися на несвідомому рівні, не досягаючи свідомості.

Різні галюцинації (позитивні і негативні) можуть бути викликані відповідним навіюванням і після гіпнозу. Випробуваний після пробудження

може бачити відсутнього людини, чути його «голос», відповідати на його «питання» і задавати їх сам, торкатися до неіснуючих предметів і

навіть описувати їх, відчувати неіснуючий запах, є уявні фрукти і, навпаки, не бачити реальну людину, бути глухим до їх вимовляють словами,

не відчувати смак і запах реального апельсина, лимона і т. д. Причому постгипнотические галюцинації настільки виражені, що їх важко відрізнити

від реальних бачень.

пам`ять

У постгіпнотичному стані більшість випробовуваних можуть пригадати майже всі, що відбувалося в гіпнозі, інші забувають лише частково,

вибірково, і, нарешті, треті не пам`ятають абсолютно нічого (спонтанна постгіпнотіческая амнезія). Спонтанна амнезія є показником глибокої

сомнамбулічною стадії гіпнозу. Розрізняють спонтанну і викликану постгипнотический амнезію. Варіантом внушенной амнезії є «амнезія

джерела », коли, наприклад, людину чому-небудь навчають і результат цього навчання зберігається в постгіпнотичному періоді, але в наявності амнезія того

факту, що він навчився цього під гіпнозом. Шляхом навіювання можна також викликати ефект селективної, виборчої амнезії.

У гіпнозі спостерігається підвищена здатність до відновлення забутих спогадів різного віку (гипермнезия). Особливо важливе значення це

набуває в лікарській практиці при актуалізації амнезірованних травмуючих переживань далекого минулого, що послужили основою для розвитку

хворобливих явищ. Таким чином виявляється причина розладів, і далі в процесі гіпнотерапії відбувається ліквідація витіснених афектів.

Шляхом навіювання можна викликати у гіпнотіка штучну амнезію різноманітного характеру: «стерти» з пам`яті певні періоди його життя, і він,

наприклад, забуває, що недавно одружився, переїхав на інше місце проживання, і т. д можна позбавити гіпнотіка практичних навичок і знань і тим

самим зробити його нездатним писати, читати, грати, малювати, шити або виробляти навіть найпростіші дії при повному збереженні

функціонування мускулатури.

У гіпнотичному стані викликаються уявлення, несправжні дійсним подіям, що носять характер помилкових спогадів

(Парамнезії): гипнотик жваво описує пожежа, автомобільну аварію, конфлікт в черзі і т. Д., Яких насправді не було. І навпаки, навіювання

може зняти спогади про події, реально мали місце.

дисоціація

Цей феномен проявляється в здатності суб`єкта виокремити себе з поточної ситуації. Він подібний до стану, коли ми впадаємо в мрійливість,

фантазуємо, «дивимося» сновидіння. Суб`єкт «бачить» себе виконуючим ті чи інші акти. Гипнотик може «вийти з себе», «залишити свою оболонку» і

спостерігати себе з боку, «перебуваючи» в іншому місці і в різних нав`язаних ситуаціях. Феномен дисоціації часто використовують для викликання

гіпноанестезіі. Наприклад, загіпнотизованому пацієнту, що сидить в кріслі стоматолога, йдеться: «Ви не заперечували б вийти в парк? такий

прекрасний день. Чи не так? »І суб`єкт не відчуває болю, так як він,« відокремлений від тіла, прогулюється парком ». В результаті він стає

нечутливим до маніпуляцій стоматолога. Або інша ситуація. Рука випробуваного введена в каталептичний стан, гипнолог створює зорові

і тактильні галюцинації: «Ваші руки спокійно лежать на колінах. Ви їх бачите! »І суб`єкт дійсно бачить обидві руки, що лежать на колінах. В теж

час кінцівку, перебуваючи в каталепсії, стає автоматично безболісної (без згадки про анестезії) і, отже, на ній можна

проводити хірургічну операцію.

перетворення особистості

У глибокій сомнамбулічною стадії гіпнозу викликаються найрізноманітніші перетворення особистості. Легко здійснюються регресія і прогресія

віку з відповідною поведінкою. Дорослий чоловік в «п`ятирічному віці» пустує, грає дитячої шаблею, стріляє з іграшкового пістолета,

будує будиночок, залазить під стіл-жінка бавиться лялькою, миє її, наряджає, жартує, сміється, плаче, каже, як п`ятирічна дівчинка. можна також

досягти глибокої трансформації психіки, моделюючи період новонародженості з адекватними цього віку поведінковими і неврологічними

реакціями: характерний дитячий плач »спонтанні хаотичні рухи,« плавання »очей, смоктальний рефлекс, хапальний рефлекс, рефлекс

Бабинського і навіть відповідна дитячої ЕЕГ. Зокрема, рефлекс Бабинського розглядається як психофізіологічний показник автентичності

стану даного віку.

При регресії віку суб`єкт виявляє багато особистісних рис, властивих воспроизводимому періоду життя: дитячий інтелект, відповідну

артикуляцію, словниковий склад, зміна почерку та інші об`єктивні показники регрессіруемого віку.

У випадках навіювання прогресії віку штучно викликається дезорієнтація в часі з галюцинаторними уявленнями про те, що гипнотик

живе в майбутньому, залишаючись в своєму хронологічному віці. Наприклад, людині середніх років можна вселити, що він присутній на ювілеї з нагоди

свого 70-річчя. Феномен прогресії віку допомагає зрозуміти, як даний суб`єкт міг би реагувати в майбутньому на різні моделюються в гіпнозі

значущі для нього ситуації, зокрема ситуації стресу.

У глибокому гіпнотичному стані при відповідному навіювання гипнотик «перетворюється» в Цезаря, Наполеона, бога, царя, оратора, в кого-небудь із

художньо обдарованих людей (Рєпіна, Ван Гога, Рахманінова і т. д.), атеїст - у духовна особа, міський житель - в селянина. спостережуване

поведінка відповідає навіювання образу, відбувається глибока трансформація самосвідомості. При вселенні образу іншої особистості гипнотик не впізнає

себе в дзеркалі і його важко переконати, що він не є внушенной особистістю.

У глибокій сомнамбулічною стадії гіпнозу викликаються різні метаморфози. Багато сомнамбули відповідним навіюванням перетворюються в

протилежну стать, в будь-яких тварин, в неживі предмети. Поведінка гіпнотіка при подібних навіювання різко змінюється: як собака, він

ходить на четвереньках і гавкає, як кішка - нявкає і мовою п`є уявне молоко, як корова - мукає і пережовує сіно, як стовп - завмирає в

заціпенінні у витягнутому положенні, як килим - розтягується на підлозі і т. п. Гіпно-тик при нав`язаних перетвореннях особистості поводиться відповідно

змісту вторинного образу.

постгіпнотіческіе навіювання

Цей феномен знаходить своє вираження в різних актах, які виконуються після виходу з гіпнозу у відповідь на специфічні навіювання гипнолога.

Запрограмоване у вселенні дія реалізується піддослідним в постгіпнотичному періоді автоматично, без його волі. При цьому суб`єкт

пояснює це раптом виникли бажанням виконати той чи інший акт. Людина щось робить по причині, самому йому невідомою. для обґрунтування

власних дій він намагається знайти раціональне пояснення, не пов`язане з інструкцією гипнолога, яка їм забута через спонтанної або

внушенной амнезії.

Таким чином, інструкція гипнолога є несвідомої, але цілком реалізовується. Крогер порівнює постгипнотические навіювання з тими

автоматичними, імпульсивними діями, які людина іноді робить поза гіпнозу. «Ми знаємо, що ми робимо в даний момент, але не знаємо,

чому ».

Сам факт постгипнотического навіювання був відомий в першій половині XIX ст. Уже І. Бернгейм, Л. Левенфельд, А. Молль, А. Форель і інші автори в

творах по гипнотизму наводять безліч прикладів виконання постгипнотических навіювань. Наприклад, П. Жане так формулює своє розуміння

цього явища: «Навіяна під час сомнамбулізму ідея не втрачається після пробудження, хоча суб`єктом вона, мабуть, і забута, і він нічого про неї не

знає ... Іноді вона досягає повного розвитку, викликаючи виконання викликаного акту, не проникаючи зазвичай в свідомість. Істотним тут є факт

підсвідомої думки, існування якої прекрасно підтверджується фактом постгипнотического навіювання: інакше цей останній не може бути

пояснений ».

У постгіпнотичному навіювання можна запрограмувати найрізноманітніші дії, відчуття, галюцинації, ілюзії, так само як і час їх

здійснення. Час послаблює тенденцію до прояву постгипнотических навіювань, хоча вони можуть бути дієвими протягом декількох років.

Прийнято вважати, що зазвичай постгипнотические навіювання ефективні принаймні протягом двох місяців.

Виконання різноманітних постгипнотических навіювань знаходиться у великій залежності від ступеня навіюваності, від характеру навіювань (особливо

безглуздих і дивних), труднощів у їх здійсненні, а також від психологічних особливостей особистості, її моральної позиції, системи

цінностей, звичок, цілей, потреб. Гипнотик виконує навіювання не як маріонетка, а як особистість. При постгипнотических навіювання,

суперечать базовим уявленням, моральним засадам, випробовувані прямо в гіпнозі можуть відмовитися від їх виконання або реалізують їх

частково, вибірково.

Якщо гипнолог наполягає в гіпнотичному стані на виконанні навіювання, що викликає негативізм, то зазвичай випробовуваних дуже важко розбудити.

При введенні конфліктних навіювань (суперечать особистісним установкам) у істероїдних суб`єктів, наприклад, може виникнути істеричний

припадок. Тип взаємин між гіпнологом і суб`єктом також дуже впливає на виконання постгипнотических навіювань. М`яка,

емоційно насичена атмосфера, непрямі навіювання зменшують опір суб`єкта.

спотворення часу

Моделювання в гіпнозі цього цікавого феномена пов`язане з винятковою здатністю мозку передбачати час, «стискати» його або

«Розширювати». У кожної людини є біологічний годинник, які здатні оцінювати час з дивовижною точністю. Багато людей мають

здатністю прокидатися в певний час. Гіпнотичний стан дозволяє включати біологічний годинник, і випробовуваний пробуджується точно в

намічене програмою час з тим, щоб виконати дії, зазначені в постгіпнотичному навіювання.

У відповідності до змісту постгипнотических навіювань кожна хвилина актуального часу може суб`єктивно оцінюватися як 10 хвилин або,

наприклад, кожні 5 хвилин стану будуть тягнутися дуже повільно і здаватися такими довгими, як цілу годину ( «розширення» часу). В інших випадках,

навпаки, 10 хвилин об`єктивного часу можуть бути спресовані до 1 хвилини суб`єктивного, так само як цілу годину до 5 хвилин ( «стискання часу»).

сомнамбулізм

Це одна з найглибших стадій гіпнозу, що має дві основні різновиди. При активному типі сомнамбулізму випробовувані виявляють значну

психічну активність, швидко виконують навіювання гипнолога, роблять складні дії, вступають в розмову і т. д. При пасивному типі суб`єкта важко

спонукати навіть до найпростіших дій, не кажучи вже про складні: на питання він або зовсім не відповідає, або реагує з працею, окремими словами,

повільним рухом губ. Обидва типи сомнамбулізму, природно, представляють собою крайності, між якими спостерігаються різноманітні

перехідні ступеня.

Характерною особливістю сомнамбулічною стадії є те, що в ній необхідні спеціальні вказівки гипнолога з певними навіюваннями,

щоб вивести випробуваного зі стану пасивності і спонукати його до активної поведінки. Тільки гипнолог може впливати на

загіпнотизованого (ізольований раппорт). Функція відповідальності у великій мірі - охоче і з задоволенням - передається гипнологу. ця

особливість гіпнозу визначається як спад функції планування.

Багатьма дослідниками відзначається, що в гіпнотичному стані відбувається перерозподіл уваги, що виявляється в надзвичайній

вибірковості по відношенню до навколишнього середовища. Е. Хілгард, зокрема, наводить опис експерименту В. Джемса, який прекрасно ілюструє

це положення: «... Проведіть штрих на папері або на дошці і скажіть суб`єкту, що цього штриха там немає, і він не буде бачити нічого, крім чистого аркуша

паперу або чистої дошки. Потім, коли він не дивиться, оточіть перший штрих іншими такими самими штрихами і запитайте його, що він бачить. Він буде

вказувати один за іншим на все нові штрихи і пропускати перший кожен раз незалежно від того, скільки буде додано нових штрихів і в якому

порядку вони будуть розташовані. Очевидно, що він не сліпий до всіх штрихами як до виду. Він сліпий тільки до одного конкретного штриху, що займає

певне положення на дошці або на папері, т. е. до структури складного об`єкта-і, як не парадоксально це може звучати, він повинен з великою

точністю відрізняти його від всіх інших йому подібних, щоб залишатися сліпим до нього, коли поруч з ним з`явилися інші. Він "сприймає" його в

Як підготовчого етапу до того, щоб не бачити його взагалі! ».

Таким чином, увага суб`єкта повністю локалізується на словах гипнолога, до яких проявляється підвищений довіру. У гіпнотичному стані

встановлюється раппорт - тісний зв`язок і глибока взаємозалежність гіпнотіка і гипнолога, наростає сугестивність, аж до стану особливої

гіпервнушаемості. Гіпнотичні навіювання автоматично набувають статусу переконаності. В результаті застосовувані гіпнологом навіювання

оберігають вхідну інформацію від критики, контролю свідомості, настає сенсорна і логічна «сліпота» на невідповідність реальності. Введена

інформація приймається за дійсність, зливається з концепцією гипнолога, відповідно до якої і реалізується.

Відсутність чутливості до логічних суперечностей є одним з критеріїв глибокого гіпнотичного стану. Наприклад, суб`єкту можна,

вселити, що людина, що сидить від нього ліворуч, одночасно знаходиться і справа (подвоєння людей). У більшості випадків він зазнає значних

труднощі в диференціації реального образу від галлюцинаторного і сприймає наявну ситуацію без критичної оцінки.

Сомнамбули легко вірять найдивнішим і незвичайним навіюванням: присутність в одній кімнаті з ними галюцинаторних розмовляють тварин,

які взагалі не водяться в цих місцях (гримуча змія, скорпіон і т. п.), відсутність окремих органів (голови, ніг, рук) у тих, хто ходить по кімнаті людей, їх

подвоєння і т. д. Таким чином, всі види і способи реалістичних і нереалістичних спотворень в глибокому гіпнотичному стані можуть бути прийняті

без критики. Цей факт послужив основою для затвердження М. Орна про наявність особливої трансовой логіки, яка означає своєрідне прийняття того, що в

нормальному стані вважалося б абсолютно абсурдним.

На закінчення підкреслимо, що у читача при знайомстві з феноменами гіпнозу, вражаючими своїм різноманіттям, може виникнути хибне

враження про абсолютну владу гипнолога і його можливості необмеженого управління психікою гіпнотіка. Тим часом, як зазначалося вище,

гіпнотізіруемий аж ніяк не є якимось автоматом, котрі виявляють повну покірність. Насправді загіпнотизований в стані різних

чином протидіяти вимогам гипнолога. Безперешкодно виконуються тільки нейтральні для особистості інструкції, так як вони не

суперечать основним рисам його характеру і домінуючим уявленням. Навіть у випадках глибокого трансу випробуваного неможливо змусити

вчинити дії, які не узгоджуються з його світоглядом, цінностями, особистісними установками, що з очевидністю свідчить про

збереженні контролю над гіпнотичною ситуацією.