Аналіз управлінської діяльності з позицій психологічної теорії діяльності

У психологічної теорії діяльності існує важлива закономірність. Чим більшими і узагальненими є «одиниці», на які вона

розділяється для аналізу, тим більшою мірою вони зберігають специфіку діяльності, але в меншій мірі дозволяють розкрити її механізми і

закономірності. І навпаки, чим більше часті ці «одиниці», тим глибше вони дозволяють проникнути в будівлю діяльності та її закономерності- проте

при цьому вони стають все більш і більш неспецифічними змістом діяльності. У зв`язку з цим в психологічному аналізі діяльності

формулюється його основна проблема: який повинні бути за ступенем узагальненості «одиниці» аналізу? Який оптимальний компроміс між їх

змістовної, узагальненістю і аналітичної дробностью? Яким повинен бути «масштаб одиниць», щоб він одночасно був і досить дрібним для

виявлення психологічних закономірностей діяльності, і досить великим, щоб зберегти в них специфіку її змісту?

Дана проблема вирішується таким чином. В якості основної одиниці аналізу слід розглядати таке найменше освіту, яке ще

характеризується всіма основними специфічними особливостями вихідного аналізованого цілого. У зв`язку з цим одиниці аналізу повинні

задовольняти двом основним вимогам діяльності. По-перше, вони повинні зберігати всі основні характеристики аналізованої цілісності -

діяльності. По-друге, вони повинні бути дрібними з можливих одиниць, які ще несуть на собі цю специфіку цілого: досить зробити ще

один крок «вглиб» при їх аналізі, як ця специфіка втрачається. Раніше зазначалося, що двома головними одиницями структури діяльності є

дію і операція-там же описані і основні психологічні характеристики діяльності (властивості) в цілому.

Питається, проте, яка з цих двох одиниць відтворює дані характеристики (звичайно, в редуцированном, в повному обсязі розгорнутому вигляді)?

Обом цим вимогам задовольняє така структурна одиниця діяльності, як дія. Воно характеризується, як і діяльність, властивостями

цілеспрямованості, довільності, предметності, активності, осознаваемости і ін. Варто, однак, зробити всього лише один крок «вглиб» і перейти до

більш дробової одиниці - неусвідомлюваним операціями, як виявляється, що виділяються одиниці вже не будуть адекватно відтворювати зазначені -

основні атрибути діяльності. Пояснюючи цю думку, можна послатися на запропоноване відомим вітчизняним психологом Л.С. Виготським поділ

методів аналізу діяльності на компонентний і елементний. Компонент - це та найменша частина цілого, яка ще має властивості целого- елемент -

це та частина, з якої складаються компоненти, а отже, в кінцевому підсумку, - і саме ціле, але у якого відсутні властивості самого цього целого1.

Тому, робить висновок Л.С. Виготський, психологічний аналіз діяльності повинен бути саме компонентним (а не елементним) - лише тоді він буде і

досить деталізованим, і одночасно змістовно наповненим, що відтворює в своїх результатах все багатство властивостей вихідного

аналізованого цілого.

Схожа, але отримала ще більш глибоку теоретичну опрацювання точка зору сформульована і іншим найбільшим вітчизняним психологом - С.Л.

Рубінштейном. Він вважав саме дію справжньої одиницею - «осередком», «клітинкою» людської діяльності, в якій найбільш явно і яскраво

проявляються всі основні психологічні характеристики не тільки діяльності, але і особистості в цілому. Нарешті, в одному з найбільш розроблених

варіантів психологічної теорії діяльності, запропонованому А.Н. Леонтьєвим, дія ( «рівень дії») також є центральним у всій

структурі діяльності.

Отже, специфіка власне психологічного підходу до аналізу управлінської діяльності полягає в тому, що він передбачає її вивчення і

характеристику насамперед на рівні дій і їх організації. Такий підхід позначається поняттям структурно-морфологічного аналізу. за

відношенню до багатьох видів діяльності він дає хороші результати. Разом з тим вже досить давно намітилася, а останнім часом стала дуже

явною наступна тенденція. Цей підхід набагато більш адекватний, дає кращі результати для аналізу щодо простіших видів діяльності,

що належать до «суб`єкт-об`єктному» її типу. Але він значно менш адекватний складним - «суб`єкт-суб`єктним» видам діяльності. найбільшою

ступеня його недостатність (саме - недостатність, а не «неправомірність»). проявляється при вивченні управлінської діяльності, тобто діяльності

одночасно і гранично складної, і максимально втілює «суб`єкт-суб`єктний» принцип організації. Тому структурно-морфологічний аналіз

використовується при вивченні управлінської діяльності в поєднанні з іншими способами її аналізу.