Регулятори дії на етапі виконання

Пояснення і передбачення рівня виконання робочих завдань є однією з важливих проблем організаційної психології. Ця проблема зводиться до моделювання механізмів регуляції дії, особливо в складних видах діяльності, що вимагають самоорганізації і містять значну ступінь невизначеності. Традиційні концепції і дослідження в цій області, особливо вітчизняні, до останнього часу в більшій мірі приділяють увагу мотивації, причин поведінки і менше концентруються на регулюванні власне виконання. Для пояснення рівня зусиль, тривалості та стійкості дії, багато в чому визначають його ефективність, необхідно вивчати механізми вольової регуляції діяльності на етапах додействія і дії, наступних за етапом вибору дії. До регуляторам дії на цих етапах відносяться, по-перше, цілі, по-друге, когнітивні освіти, звані в різних концепціях програмами, планами, намірами. Роль останніх в регуляції дії ще недостатньо вивчена, особливо у вітчизняній психології.

У західній психології існують моделі, що враховують вплив намірів на виконання, запропоновані такими авторами як Ю. Куль (теорія взаємодії особистісних систем), І. Айзен (теорія планованого поведінки), П. Голвітцер (концепція імплементарного наміри). Те, що роль цілі і наміри в регуляції дії різна, показують результати дослідження, проведеного на групі ріелторів з різних агентств нерухомості Санкт-Петербурга.

Вибір об`єкта дослідження визначався тим, що діяльність ріелтора є характерним прикладом щодо складної трудової діяльності з високим ступенем самоорганізації і саморегулювання при мінімальному зовнішньому контролі, різноплановістю завдань. Ріелтор виконує завдання з різною складністю, невизначеністю і змістом дій, здебільшого самостійно приймаючи рішення про дії (на відміну, наприклад, від оператора). Вивчалися відмінності характеристик цілей і наміри в різних групах завдань. Прикладом характеристик цілей є специфічність і рівень мети. До характеристик намірів відносяться їх структурованість (ступінь подробиці "схеми" дії), а також імплементарного (ступінь визначеності умов вчинення дії). Автор концепції імплементарного намірів П. Голвітцер розділяє наміри на цільові і імплементарного, називаючи останні планами "якщо-то". Їм і іншими дослідниками показано (в тому числі експериментально), що імплементарного наміри позитивно пов`язана з ймовірністю здійснення результативного дії, наполегливістю при виконанні.

У нашому дослідженні з`ясувалося, зокрема, що характеристики наміри залежать від специфіки задачі, яку вирішує ріелтор, в той час як специфічність мети не відрізняється в різних групах завдань. Це можна пояснити тим, що мета займає центральне місце в си- стем регуляції дії, є базовим "еталоном", моделлю для коригування поточного виконання, і стійке до дії зовнішніх ситуативних чинників. Намір, або програма дії, навпаки, деталізує конкретну дію, прив`язує його до ситуації, тому рівні його структурованості і імплементарного імовірно залежать, зокрема, від ступеня складності і невизначеності завдання. Не цілком очевидним представляються процеси взаємовпливу і послідовності розгортання в часовому плані регуляторів дії. Можна припустити, що наміри і плани, які формуються після і в зв`язку із сформованою в основному метою, в свою чергу згодом уточнюють мету і впливають на її характеристики, такі, як складність і специфічність.

Надалі наміри регулюють зусилля, що підтверджується добре відомими явищами, такими, як прояв детермінують тенденції, ефекти незавершеної дії, ефекту "потоку" і т. П. Для перевірки подібних гіпотез про опосередкований взаємодії змінних, що характеризують регуляцію дії, необхідно проведення досліджень із застосуванням методів моделювання структурними рівняннями. На жаль, в Росії подібні методи обробки поки практично не зустрічаються.

Вартанова І. А.