Психологічні детермінанти екзистенціальної фрустрації особистості

Обов`язковою умовою повноти самореалізації особистості є осмислене побудова свого життєвого шляху, досягнення цілей, реалізація життєвих цінностей. Велика соціальна свобода сприяє формуванню більш гнучкого соціального характеру і забезпечує більшу різноманітність індивідуальних варіацій. Але зворотною стороною цього процесу є ускладнення процесу самовизначення. Сучасна медицина, догляд за людьми похилого віку, соціальна допомога, консультування та психотерапія орієнтовані на рішення соматичних, емоційних, соціальних проблем, але дуже рідко духовних. Багато професіоналів відчувають себе безпорадними, коли пацієнт або клієнт задає їм питання про сенс життя.

Чим більше людина, яка звертається за допомогою, стурбований такими проблемами, як страх смерті, почуття самотності, абсурдності існування, тим менше у нього шансів знайти професіонала, який зможе йому допомогти. Незадоволеність світоглядної потреби в сенсі життя призводить до руйнування особистості, викликає специфічний тип неврозу, який в психіатрії називається "екзистенціальної фрустрацією", яка становить значну частину всіх неврозів - 14-21%.

Специфіка екзистенціальної кризи, пов`язана з феноменами смислоутрати, "метафізичного відчаю" (С. К`єркегор), "екзистенціального вакууму" (В. Франкл), "руйнування ціннісного цілого" (Ф. Василюк) свідчить про адекватність звернення до ціннісно-смисловий сфері особистості як до тієї, що містить основні її протиріччя. У дослідженні ми вирішили звернути увагу на психологічні детермінанти екзистенціальної фрустрації особистості, серед яких розглянули риси характеру, особливості побудови ієрархії життєвих цінностей, особливості самореалізації та постановки життєвих цілей і деякі інші характеристики.

Нами були виявлені такі психологічні детермінанти екзистенціальної фрустрації, як емоційна нестійкість, конформізм, схильність до асоціальної поведінки, соціальна пасивність, тривожність, низька самооцінка, нетерпимість до нового, залежність, напруженість. При низькій життєвої осмисленості людина страждає від невротичної заглибленості в минулі переживання, завищеного прагнення до досягнень, невпевненості в собі, підозріливості, скутості, неприйняття себе, залежно, ригідності, відсутність власної думки. Психічно здорова особистість спрямована на інтелектуальний розвиток, розвиток загальної культури, кругозору, на постійне фізичне і духовне самовдосконалення, на постійний саморозвиток і творчість. Серед цілей такої особистості переважають Надситуативно. Найбільш "смислодающімі" областями самореалізації є віра в Бога, спілкування з дітьми, творчість і навчання, мало допомагають - розваги та засоби масової інформації.

З характеристик екзистенційно фрустрированной особистості стає зрозумілим, що саме робить людину найуразливішим для фрустрирующих факторів. Знання причин може допомогти при організації цілеспрямованого виховного впливу на людину. Сьогодні - в умовах невизначеності або втрати ідентичності, різкого перетворення статичного і соціально гарантованого способу життя в образ, який швидко змінюється, не залежить ні від загальних, ні від індивідуальних зусиль, демократичних можливостей і в той же час - економічних втрат, - свідомість людей не має залишатися в духовному вакуумі.

Воно повинно наповнитися певними символами і смислами, спираючись на які люди знайдуть життєздатність, перспективу, а з нею і впевненість, і мотивацію до дії. Найбільша відповідальність при цьому лягає на суспільство, яке має створити нову систему цінностей, а також на психологів і педагогів, які покликані створювати в суспільстві загальну культуру вміння знаходити сенс свого життя і його реалізовувати.

Вовк О.О.