Конструктивна і деструктивна вина

Зазвичай люди сприймають провину як негативний, важке і руйнує почуття, яке викликає внутрішній конфлікт і супроводжується самоосуд. Дійсно, природа провини така, що нерозв`язний (в силу ряду причин) конфлікт і самоосуду можуть викликати обсесивно-компульсивні і параноїдальні розлади (Lewis, 1971). З іншого боку, дослідження, проведені американськими вченими (RRJacrett, JEWeissenburger, 1992), які обстежили пацієнтів, які страждають депресивними розладами, показали, що люди, генетично схильні до депресій, відчували більш сильне емоційне переживання в ситуаціях провокують провину, ніж люди з здорової в цьому відношенні спадковістю. Отже, стверджувати те, що почуття провини завжди є джерелом неврозів, психозів і депресій, як вважали багато вчених, мабуть, не представляється можливим.

В даний час зв`язок деструктивної (хронічної) провини з симптомами психосоматичних, обсесивно-компульсивних і параноїдальних захворювань науково підтверджена, але причини, за якими вина може набувати руйнівний (деструктивний) характер, ще досліджуються. Крім того, наукові висновки, зроблені вченими (Mosher, 1979- Tangney et al., 1992 Bybee Williams, 1994, 1996) показують, що знижена здатність до переживання почуття провини позитивно корелює з показниками ворожості і агресії. Згідно з американською класифікацією психічних захворювань DSM-III-R (APA, 1987), відсутність провини і жалю розглядається як симптом девіантної поведінки. T.J.Harpur (1988) в своїх дослідженнях підтвердив, що повна відсутність здатності переживати почуття провини є ознакою соціопат.

Починаючи з 80-х років недавно минулого XX століття, вина стає предметом дослідження багатьох американських вчених, які звернули увагу на позитивні (конструктивні) моменти, пов`язані з переживанням провини. Вони переконливо довели, що почуття провини виконує адаптивні, просоціальние функції, що сприяють нормальному розвитку особистості (Bybee Quiles, 1998- Tangney, 1994- Tangney et al., 1995). Доктор Дж.П.Тангней і її колеги вказали на позитивний зв`язок провини, емпатії і конструктивних методів подолання гніву і вирішення конфліктних ситуацій.

Грунтуючись на висновках, зроблених Дж.П.Тангней і її колегами, Р.Ф.Баумейстер (Baumeister, 1994, 1998) концептуалізувати позитивну функцію провини в міжособистісних відносинах: здатність до переживання провини дозволяє людям поєднувати як власні інтереси, так і інтереси партнера, знаходити компроміси і успішно вирішувати життєві конфлікти.

На особистісному рівні W.H.Jones K.Kugler (1992) визначають феномен провини як особливий тип емоційно-морального ставлення до себе. J.Loevinger (1993) зазначив тісний зв`язок провини зі ступенем зрілості особистості. Він розробив модель розвитку особистості, згідно з якою різним рівням розвитку відповідає почуття провини певного ступеня зрілості. Так, наприклад: нижчим стадіях розвитку, що характеризуються такими поведінковими реакціями як самозахист і конформізм, відповідає вина, яка ґрунтується на страху перед наказаніем- на більш свідомих стадіях - вина грунтується на почутті відповідальності-а найвищі стадії розвитку, коли інтереси особистості спрямовані на самоактуалізацію і реалізацію її повного потенціалу, пов`язані з переживанням екзистенціальної провини.

Отже, позитивна (конструктивна) роль провини в житті людини полягає в тому, що вона дозволяє йому жити відповідально і вільно, без страху перед покаранням ззовні. Здорове почуття провини сприяє формуванню зрілої в моральному відношенні особистості і, завдяки тісному зв`язку з емпатією, мотивує альтруїстичне поводження, дає можливість встановлювати і підтримувати добрі, щирі стосунки між людьми.

Бєлік І.А.