Методичні проблеми дослідження моральних емоцій

Почуття провини і сорому входять в групу емоцій, які називаються в англомовній літературі self-conscious emotions (емоції самосознаванія), що включає емоційні явища, пов`язані з Я-концепцією в соціальних взаєминах (Бреслава, 2006). У російськомовній літературі ці емоції називають "соціальними", що відображає представленість інших людей в змісті даних емоційних явищ, або "моральними", т. Е. Є ключовим елементом моралі.

В останні роки інтерес психологів до емоцій самосознаванія посилився, але емпіричних досліджень дуже мало. Ключовий фактор, що затримує дослідження - проблема вимірювання, т. Е. Необхідність наявності психометричних одиниць вимірювань провини і сорому (Tangney, 1996). Оцінюючи існуючі роботи, ми стикаємося з двома проблемами: проблемою використовуваних визначень почуттів провини і сорому, а також наскільки добре ці визначення дозволяють провести операционализацию даних феноменів. Всі стратегії вимірювання почуттів провини і сорому можна розділити на 2 групи: які відображують актуальне емоційний стан і відображають емоційні диспозиції. Найбільш поширеними методиками вимірювання почуття провини і сорому як станів є Differential Emotions Scale і її модифікації. Незважаючи на високу зовнішню валідність, ці методики мають істотний недолік - вони покладаються на здатність піддослідних розрізняти почуття провини і сорому.

Серед методик, що вимірюють провину і сором як диспозиції, виділяють методики, спрямовані на вимір тільки однієї з двох диспозицій, такі як Buss-Durkee Hostility-Guilt Inventory і ін. Їх головною проблемою є відсутність чіткого поділу почуттів провини і сорому, т. Е. отримані дані не дозволяють з`ясувати специфічну роль цих почуттів в різних аспектах психологічного та соціального функціонування. Іншу підгрупу методик можна позначити як методики, що грунтуються на розведенні схильностей до переживання провини і сорому. У цю підгрупу входять методики, що викликають прояви почуттів провини і сорому, такі, як Beall Shame-Guilt Test і ін. Головною проблемою тут є спірне критерій розведення провини і сорому - тип події, що викликає емоцію.

Недавні дослідження (TracyRobins, 2006) показують, що тип події мало значить в розмежуванні провини і сорому, так як більшість проступків найчастіше переживаються як "моральний мікс". Також до цієї підгрупи належать опитувальники, засновані на переліку емоційних характеристик, наприклад, Revised Shame-Guilt Scale і ін. Незважаючи на високу зовнішню валідність, такі опитувальники мають ряд недоліків: вимагають обов`язкової наявності високорозвинених вербальних навичок у випробовуваних, і крім того, дослідник повинен бути впевнений, що випробуваний може оцінити ймовірність переживання почуття провини, незалежно від почуття сорому, а згідно з дослідженнями (Lindsay-Hartz, 1984 і ін.) навіть у дорослих людей з хорошою освітою виникають труднощі з формулюванням абстрактних визначень провини і сорому. Але найбільшим недоліком подібних опитувальників є те, що вони вимагають від випробовуваних оцінки свого афективного стану поза відповідного контексту.

Третім підтипом методик оцінки почуттів провини і сорому як диспозицій є методики, засновані на сценаріях (Test of Self-Conscious Affect і ін.). Сильні сторони таких методик є:

а) оцінка афективного стану вбудована в відповідний контекст,

б) від випробуваного не потрібно розрізнення абстрактних понять провини і сорому,

в) такий підхід менше провокує виникнення захисних реакцій,

г) ці методики легше адаптуються на різних вікових групах.

недоліки:

а) внутрішня узгодженість нижче, ніж в анкетах, заснованих на переліку характеристик,

б) дані методики спрямовані на оцінку загальних тенденцій до переживання почуттів провини і сорому, т. е. вони складаються їх широко поширених ситуацій, ігноруючи більш унікальні випадки,

в) згідно з Kugler, Jones (1992), методики, засновані на сценаріях, в більшій мірі вимірюють моральні цінності і стандарти, а не реальні емоції провини і сорому, проте в TOSCA ймовірність оцінки моральних принципів мінімізована шляхом фокусування на феноменологических описах досвіду, а не на когнітивних оцінках, а також шляхом ухилення від тих варіантів поведінкових реакцій, які можуть бути оцінені з точки зору моралі (Tangney, 1989).

Таким чином аналіз основних існуючих методів оцінки почуттів провини і сорому, вказує на необхідність вдосконалення методичного арсеналу для оцінки "емоцій самосознаванія".

Макогон І. К., Ениколопов С. Н.