Порушення емоційно-особистісної сфери хворих епілепсії

Відомо, що особистість хворого на епілепсію має специфічні особливості, не дивлячись на різні форми захворювання. До цих особливостей відносяться такі якості особистості як дратівливість, агресивність, мстивість, з одного боку, і догідливість, підвищена акуратність, педантичність, з іншого боку.

Крім того, для всіх хворих на епілепсію характерна інертність психічних процесів, що свідчить про органічне характер пошкодження головного мозку. Ця інертність відноситься як до інтелектуальних процесів, так і до емоційних станів хворих.

Ми провели дослідження емоційної сфери молодших школярів та підлітків з збереженим інтелектом і легким когнітивним дефіцитом, хворих епілепсії. Діагноз епілепсія був виставлений до початку експерименту лікарями неврологами. Стан інтелекту підтверджувалося тестом Векслера. Всі випробовувані навчалися за програмами загальноосвітніх шкіл.

Всього було обстежено 30 дітей у віці 7-18 років. На першому етапі застосовувалися стандартні проектні методики: "Казковий апперцептівний тест", "Розкажи історію", "САТ", "Малюнок людини", колірної тест Люшера.

Результати дослідження цими методами, на жаль, не дали істотних результатів.

Отримані нами дані щодо виконання малюнка людини підтвердили дані С.А. Болдиревої.

У зв`язку з неінформотівностью стандартних методів дослідження, ми запропонували на другому етапі дослідження модифіковані та авторські методики.

Піддослідним пропонували намалювати "доброго" і "злого" людини. Визначити з 4-х запропонованих схематичних зображень міміки людини з наступними емоціями - радість, злість, смуток, здивування. Потім пропонували малюнок особи і фотографії особи з тими ж емоціями. Хворі повинні були визначити дане емоційний стан. Далі випробуваним пропонували пояснити сенс 3-х сюжетних картинок з емоційно забарвленими ситуаціями.

Результати дослідження показали, що хворі епілепсії мають значні труднощі з розумінням значення "злого" і "доброго" людини, наділяючи, а іноді повністю ототожнюючи "злого" з агресією спрямованої у поза.

Так само виникають труднощі вже при визначенні емоцій радості і злості. При пред`явленні малюнка і фотографій кількість помилок в інтерпретації збільшується.

Результати експерименту показали, що у даної категорії хворих порушено розуміння сюжетних картинок з емоційно забарвленими ситуаціями. Діти з епілепсії, як правило, "по-своєму" розуміли ці картинки. Їх інтерпретація носила характер звинувачення. Вони підсвідомо ототожнювали себе з одним з героїв. Слід зазначити, що навіть при напрямних питаннях психолога вони не міняли свою точку зору, а продовжували розвивати сюжет, згадуючи випадки з особистого досвіду.

Всі вищевикладені складності характерні для широкого вікового діапазону від 7 до 18 років.

Таким чином, результати дослідження дають можливість припустити, що сам характер захворювання являє собою цікаву модель "патології єдності афекту та інтелекту".

При неправильної інтерпретації ситуацій і міміки людей хворі можуть демонструвати неадекватну поведінку, що в свою чергу негативно впливає на інтелектуальну сферу, знижуючи її продуктивність.

Виникає питання про те, наскільки розвиток інтелектуального дефекту (епілептичної деменції) може бути обумовлено наявністю первинного емоційно-особистісного дефекту? І яким чином особливості інтелектуальної діяльності дітей і підлітків, які страждають на епілепсію, пов`язані з їх особистісними особливостями?

Улькін Надія Олександрівна