Вплив самоконтролю на емоційний стан дітей хворих на цукровий діабет

Число хворих, які страждають на цукровий діабет, невблаганно зростає, збільшується і кількість дітей страждають цим захворюванням. Цукровий діабет - хронічне ендокринне захворювання, що характеризується порушенням всіх видів обміну речовин. Основною ознакою діабету є підвищення рівня вмісту цукру в крові.

Ендокринна і нервова система координують діяльність всіх органів і систем організму, забезпечуючи адаптацію і пристосування організму до постійно змінюваних факторів зовнішнього і внутрішнього середовища, результат їх діяльності - збереження гомеостазу, який є обов`язковою умовою збереження життя людського організму. При діабеті одна з ланок регулюючої системи дає збій. Стає ясно, що хворий на діабет знаходиться в хронічному стресі, на який організм дає психофізіологічні реакції.

При цукровому діабеті, поки людина не навчиться диференціювати свої статки (коливання рівня цукру в крові можуть мати місце кілька разів на добу), в ЦНС надходять сигнали про порушення гомеостазу, що сприймаються як недиференційована загроза життю. Хворі хронічно відчувають почуття тривоги, а це саме по собі веде до біохімічного зрушення і подальшої декомпенсації захворювання.

В основі теорії особистості А. Маслоу лежить припущення, що всі потреби людини організовані в ієрархічну систему і для задоволення потреби в самоповазі, самоактуалізації насамперед повинні бути задоволені фізіологічні потреби. При цукровому діабеті відбувається порушення задоволення практично всіх фізіологічних потреб на клітинному рівні. Природно, так само незадоволена потреба в безпеці.

При проведенні адекватної терапії задовольняються лише фізіологічні потреби. Але відносний психологічний комфорт досягається тільки навчанням хворих самоконтролю, в ході якого людина вчиться розпізнавати біохімічні зміни, що відбуваються в організмі, тобто позначення загрози, що виникає зсередини.

В умовах нашої школи діти крім загальноосвітньої програми навчаються контролювати свій стан, самостійно вводити інсулін, проводити елементарний аналіз крові на цукор (експрес-методом), надання долікарської допомоги в екстремальних ситуаціях. Отримані знання та навички дозволяють дітям придбати велику упевненість в успішному результаті гострих станів і набути впевненості в собі. Крім цього, задовольняється ще одна потреба - потреба в приналежності, діти знаходяться в середовищі собі подібних, з добре компенсованим перебігом діабету.

Проведені мною дослідження підтверджують зниження рівня особистісної тривожності і стабілізації емоційного фону у новоприбулих в школу дітей до кінця навчального року. Середні оцінки особистісної тривожності не відрізняються від показників здорових дітей тих же вікових груп. Має місце позитивна залежність між коефіцієнтом психологічної адаптації та тривалістю навчання самоконтролю. На даний момент в програму по самоконтролю введені заняття по психоемоційної розвантаження.

Демченко О.А.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!