Потреба в безпеці. Мотивація терориста

На перший погляд, це твердження звучить дивно, бо що може бути далі від безпеки, ніж повна небезпек життя терориста. Але тут слід ввести розрізнення реального і ілюзорного світу. По-перше, терорист ілюзорно позбавлений сингулярності, бо включений в якесь напів-сакралізоване коло товаришів-однодумців, помічників, вчителів, інструкторів, всемогутніх і Всезнаючий керівників, що компенсують відсутню у нього впевненість у собі. Повна реальних небезпек життя терориста захищена ілюзорним відчуттям надійного контролю над будь-якою ситуацією. Припинення невпинних турбот про особистому фінансовому та побутовому благополуччі - ще одна з вигод життя терориста. Звичайний законослухняна людина живе в психологічному просторі, що підкоряється правилу: чим більше маєш, тим більше доводиться охороняти. Терорист не має нічого. Він не має навіть самого себе, не належить собі. Він цілком належить організації. Організація вирішує всі проблеми. Вона всесильна як архаїчне імаго (Бержере, 2001). Єдине, що потрібно від людини, - це безумовна відданість, яка не може не бути винагороджена. І тому її воїн безтурботний. Майже як щасливі жителі первинного океану.

Задоволення цієї потреби саме таким способом особливо актуально для рядових членів терористичних організації. Але реальна, більш-менш надійна, безпека досягається зазвичай лише її керівниками. Та й то не завжди. Але тут, як і в інших сферах, терористична діяльність, перш за все, символічна. Звичайно, терорист змушений ховатися від поліції, переживати побутові незручності, з ризиком для життя створюючи на кухні вибуховий пристрій. Але на семиотическом рівні він - трикстер, якщо не сам Бог. Тому з точки зору магічного мислення з ним нічого не може статися, він «заворожений», а якщо навіть і станеться, то він як символічний суб`єкт буде жити вічно. Це ще одна з причин квазірелігійного характеру терористичної діяльності, яка залучає осіб з нарциссическим особистісним розладом.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!