Імпульсивність як фактор ризику розвитку наркотичної залежності

Серед багатьох чинників ризику розвитку наркоманії розглядалися і риси особистості (Dawe, Gullo, Loxton, 2004). Ступінь їх впливу на розвиток наркотичної залежності протягом довгих років викликала великі труднощі. У центрі дослідження перебувала підвищена імпульсивність.

Під імпульсивністю прийнято розуміти тенденцію діяти раптово, без попереднього обдумування і планування своїх дій, без ретельного зважування та обліку негативних наслідків своєї поведінки для себе і оточуючих (М.В. Зотов). У той же час J.A. Gray описав імпульсивність як підвищену чутливість до мотиваційно значущим стимулам, які мають винагороджувати ефект (Dawe, Gullo, Loxton, 2004).

Ряд досліджень вказує на значний дефіцит в контролі виконавчих функцій, особливо в областях, пов`язаних з гальмуванням реакції і прийняттям рішень при хронічному зловживанні психоактивними речовинами. Цей дефіцит пов`язують з дисфункцією передньо-поясної звивини і префронтальної кори головного мозку (Robinson, Berridge, 2003- Dawe, Gullo, Loxton, 2004- Verdejo-Garcia, Perales, Perez-Garcia, 2006). Згідно нейрофизиологическим моделям залежної поведінки, саме порушення префронтальної кори відіграють центральну роль в переході від періодичного вживання наркотиків до наркотичної залежності (Dawe, Gullo, Loxton, 2004- Verdejo-Garcia, Perales, Perez- Garcia, 2006). Згідно А.Р. Лурія, при порушенні лобових часток мозку спостерігається імпульсивна, позбавлене контролю і корекції своїх дій поведінку (А. Р. Лурія, 1969).

Дане дослідження було спрямоване на вивчення впливу імпульсивності на розвиток героїнової залежності. Нами використовувалися: спеціалізована шкала імпульсивності Барратье (Barratt Impulsivity Scale - BIS), яка оцінює відволікання уваги, імпульсивність в моторному сфері і здатності до планування і самоконтролю, і модифікована методика "Стоп-сигнал" Г. Логана, заснована на аналізі об`єктивних характеристик діяльності випробуваного в експериментальної ситуації, коли потрібно загальмувати неадекватні імпульсивні дії та зберегти цілеспрямований характер поведінки.

Суть методики полягає в тому, що випробуваний виконує сенсомоторную реакцію з вибором, як можна швидше реагуючи натисненням однієї з двох клавіш на слова-мети, що з`являються на екрані комп`ютера, відносячи їх до однієї з двох категорій ( "тварини" - "не тварини") . Перший блок тесту спрямований на перевірку правильності виконання інструкції і вироблення рухового стереотипу. У другому блоці випробуваному періодично (приблизно в 25% проб) пред`являють звуковий сигнал, у відповідь на який він повинен загальмувати рухову реакцію і не реагувати на що з`явилося на екрані слово, після чого продовжити виконання завдання. Часовий інтервал між пред`явленням слова-мети і звукового сигналу змінюється, що впливає на складність завдання. За об`єктивними показниками здатності (кількість помилок в реакціях на звуковий сигнал) випробуваного до гальмування реакцій можна зробити висновки про рівень його імпульсивності.

Нами було обстежено 70 хворих героїнової наркоманією і 70 здорових випробовуваних. На підставі проведеного за допомогою методики "Стоп-сигнал" дослідження було встановлено, що у хворих героїнової наркоманією ступінь імпульсивності вище, ніж у здорових випробовуваних. Час виконання першого блоку тесту хворими героїнової наркоманією в порівнянні з групою здорових випробовуваних було значно вище (662,159 ± 100,363 і 607,787 ± 86,788, відповідно, plt 0,001), що свідчить про деяку астенізація. Тоді як час виконання другого блоку тесту між групами статистично значуще не відрізнявся. Крім того, у наркозалежних спостерігалося більшу кількість помилок (40,84%) в гальмуванні реакції на звуковий сигнал, ніж у осіб, які не вживають наркотики (27,71%). У той же час результати суб`єктивної оцінки імпульсивності за опитувальником Барратье вказують на більш високі загальні оцінки у хворих героїнової наркоманією (84,13 ± 11,67) в порівнянні з оцінками групи здорових випробовуваних (75,70 ± 9,42).

Таким чином, можна припустити, що ступінь імпульсивності грає важливу роль в розвитку наркотичної залежності, а також впливає на тривалість ремісії і виникнення в цей період рецидивів. Дані, отримані за допомогою методики "Стоп-сигнал", дозволяють також припустити у хворих героїнової наркоманією дисфункції в лобових відділах головного мозку, що відбулися в результаті тривалого вживання наркотиків.

Петрова Н.А.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!