Психологічні особливості розвитку дитини до і після народження

Психологічні особливості розвитку дитини до і після народження
Зазвичай не надають значення тому факту, бажаною чи небажаною з`являється на світ дитина. А наука вже з упевненістю стверджує: психіка небажаного дитини травмована ще до народження. При тривалих стресових станах у крові матері утворюється надлишкова кількість стероїдних гормонів, що проходять плацентарний бар`єр і впливають на формування мозку дитини. Величина і характер емоційного контакту між матір`ю і ще ненародженим дитиною, можливо, є вирішальний чинник з які впливають виникає психіку.
Мати - це земна всесвіт дитини, тому все, через що вона проходить, відчуває і плід. Емоції матері передаються йому, надаючи або позитивне, або негативний вплив на його психіку.
Саме неправильна поведінка матері, її зайві емоційні реакції на стреси, якими насичена наша важка і напружена життя, служать причиною величезного числа таких післяпологових ускладнень, як неврози, тривожні стани, відставання в розумовому розвитку і багато інших патологічних станів.
Однак слід особливо підкреслити, що всі труднощі можна подолати, якщо майбутня мати усвідомлює, що тільки вона служить дитині засобом абсолютного захисту, невичерпну енергію для якої дає її любов.
Зовсім важлива роль належить і батьку. Ставлення до дружини, її вагітності і, звичайно, до очікуваної дитини - один з головних чинників, які формують у майбутньої дитини відчуття щастя і сили, які передаються йому через упевнену в собі і спокійну матір.



Після народження дитини процес його розвитку характеризується трьома послідовними етапами: всмоктування інформації, наслідування й особистий досвід. У період внутрішньоутробного розвитку досвід і наслідування відсутні. Що стосується вбирання інформації, то воно максимально і протікає на клітинному рівні. Ні в один з моментів свого подальшого життя людина не розвивається настільки інтенсивно, як в пренатальному періоді, починаючи з клітини і перетворюючись усього через кілька місяців у істоту, що володіє дивовижними здібностями і незгасним прагненням до знання.
Новонароджений вже прожив дев`ять місяців, які в значній мірі сформували базу для його подальшого розвитку.
Пренатальне розвиток несе в своїй основі думку про необхідність надання ембріону і потім плоду найкращих матеріалів і умов. Це повинно стати частиною природного процесу розвитку всього потенціалу, всіх здібностей, спочатку закладених в яйцеклітині.
Існує наступна закономірність: все, через що проходить мати, відчуває і дитина. Мати - це перший всесвіт дитини, його «жива сировинна база» як з матеріальної, так і з психічної точок зору.
Мати є також посередником між зовнішнім світом і дитиною. Її людське істота не сприймає цей світ безпосередньо. Однак він безупинно уловлює відчуття і почуття, які викликає у матері навколишній світ. Ця істота реєструє перші відомості, здатні певним чином розмалювати майбутню особистість, у тканинах клітин, в органічній пам`яті і на рівні психіки, що зароджується.
Цей факт, заново відкритий недавно наукою, насправді старий як світ. Жінка завжди інтуїтивно відчувала його важливість. Для древніх цивілізацій значимість періоду вагітності була абсолютно непорушною істиною. Єгиптяни, індійці, кельти, африканці і представники багатьох інших народів розробили звід законів для матерів, подружніх пар і суспільства в цілому, які забезпечували дитині найкращі умови для життя і розвитку.
Більше тисячі років тому в Китаї існували пренатальні клініки, де майбутні матері проводили період вагітності, оточені спокоєм і красою.
Сучасні наукові дослідження, проведені фахівцями різних напрямків, дозволяють виділити найважливіші фактори, які відіграють роль у розвитку плоду ще в утробі матері. До них відносяться: - сенсорні здібності плода (вивчаються фахівцями різного профілю) - - емоційний зв`язок (виявлена і вивчається психологами і психоаналітиками) -