Смак, слух, зір

Вже на п`ятому тижні розвитку починають закладатися нирки плода. Їжі через 3 тижні утворюються чутливі елементи мови. Не випадково немовля відразу ж після народження вміє розрізняти речовини на смак і енергійно відмовляється від гіркого і кислого.

Приблизно з восьмого тижня починає розвиватися шкірна чутливість. До сімнадцятої тижня найбільш велика (по чутливих площами) шкірна поверхню вже потенційно готова до прийому інформації.

З цієї пори зв`язок з інформаційного каналу дотик - мозок стає постійною - протягом всіх 23 тижнів, що залишилися до пологів, дитина десятки і сотні разів в день отримує різноманітні тактильні враження, настільки важливі для розвитку його нервової системи.

Шкіра дитини має також больовий і температурної чутливістю. Але середовище, в якому він розвивається, відрізняється високою стійкістю температури. Отже нервові закінчення, призначені для сприйняття температури, - терморецептори - отримують досить одноманітну інформацію. Точно в такому ж або, мабуть, в ще "гіршому" положенні знаходиться шкірна больова чутливість. Чи не тому, з`явившись на світ, дитина в перші дні має слабку больовий і температурної чутливістю? (Ось чому так важливий правильний температурний режим життя вагітних жінок. Майбутній мамі не рекомендується переохолоджуватися під час купання або перегріватися, загоряючи на сонці, приймаючи ванни.)

Особливо, мабуть, багаті звукові враження, які відчуває зростаючий дитина. Адже рідина відрізняється здатністю передавати звукові коливання в значно більшому ступені, ніж повітря. Отже, все звуки, здатні подолати тканини людського тіла, можуть досягати слуху плоду. Звісно ж заслуговує на увагу існувало колись захоплення вагітних жінок слуханням музики. Відомі спостереження, зроблені жінками, відчувається інтенсивне ворушіння плода під час концертів або при сильних звуках. Але справа не тільки в зовнішніх звуках. Багато тижнів поспіль чує дитина, як б`ється материнське серце.

Ймовірно, дитина чує і звуки, вимовлені матір`ю: сміх, спів, розмова, плач. Чи може в такому випадку мати дозволяти собі кричати або плакати? Чи не краще її дитині чути спокійний голос або радісну пісню? І нехай він не стане від цього співаком або музикантом, але, можливо, десь в речовині його мозку, серед мільярдів нервових клітин, збережеться неясний слід материнського голосу. І коли потім, вже після народження, він буде засинати під звуки колискової пісні, в глибині зароджується свідомості спалахне, як далека зірниця, ледь помітна пам`ять про щось знайоме і родом, вже почуте колись. Але навіть якщо опустити цю поетичну сторону, можна думати, що голос матері, інтенсивно і протягом тривалого часу передається дитині, готує його слух до сприйняття звуків спеціально в діапазоні частот людської мови.

Отже, середовище, в якому розвивається дитина, по суті, дозволяє його нервовій системі ще задовго до народження отримати найперші "відбитки" фізичних властивостей матері.

Процес внутрішньоутробного розвитку функцій мозку має одну дуже важливо особливістю, яка не має собі рівних за значенням в усі наступні періоди. Йдеться про те, що формування нервових елементів і зв`язків відбувається, в одного боку, по спадкової генетичної програмою, а з іншого - під неодмінним і постійним впливом тих потоків інформації, які йдуть із зовнішнього середовища по рецепторних (органи чуття) каналам. Зараз встановлено, що, змінюючи тривалість і концентрацію інформаційного потоку, можна регулювати (прискорювати, уповільнювати або навіть припиняти зовсім) формування нейронних структур. (Наприклад, свій вплив надають імпульси, що надходять у мозок від вестибулярного апарату.)

Поки що таких даних ще явно недостатньо для розробки системи практичних рекомендацій. Але важко навіть уявити собі ті грандіозні перспективи, які відкриються перед наукою, якщо вона опанує можливістю спрямованого кількісного і якісного регулювання активності мозку дитини в період внутрішньоутробного розвитку.