Перспективи розвитку соціально-психологічного знання

Бурхливий розвиток соціально-психологічного знання в минулому XX ст. принесло свої плоди. Виділившись як самостійної науки на початку століття, соціальна психологія розширювала і поглиблювала сфери свого пізнання, використовуючи методичний арсенал ряду соціальних наук, а також розробляючи свої специфічні методи збору первинної інформації. Поряд із збагаченням теоретичного апарату соціальної психології як науки очевидний і ефект соціально-психологічних рекомендацій в різних областях людської діяльності. Розвиток соціальної психології завжди характеризувався не тільки інтенсивністю, але і екстенсивністю. Так, в даний час секція соціальної психології та психології особистості є найчисленнішим підрозділом Американської Психологічної Асоціації. Подібне становище характерно і для сучасного складу російських психологів. Хоча соціально-психологічна думка виникла ще в надрах античної філософії, не можна не погодитися з багатьма вітчизняними та зарубіжними дослідниками, говорять про молодість соціальної психології як самостійної наукової дисципліни.

На наш погляд, можна цілком розділити оптимістичну точку зору авторів одного з останніх американських підручників, які заявляють: "Одна з найбільших радостей вивчення соціальної психології полягає в тому, що ця наука продовжує розвиватися" (Breckler, Olson, Wiggins, 2006, p. 578 ). Виходячи з постулату про необхідність інтеграції зусиль представників різних галузей знання як чинника наукового прогресу, в останні роки особливу увагу дослідників привертають дві сфери соціально-психологічних проблем. Одна з цих сфер пов`язана з новітніми досягненнями когнітивної науки та неврології, що дозволяють "заглянути всередину людського мозку", в той час як індивід може бути поглинений пізнавальними й емоційними процесами. Сучасні методи дають дослідникам можливість встановити ті області мозку, які включені в ці процеси. Подібний підхід дозволяє психологам розширювати свої знання про зв`язок між активністю мозку і соціальною поведінкою. Останнім часом на Заході, в основному в США, починає формуватися "соціальна нейронаука", яка займається такими класичними проблемами соціальної психології як соціальне пізнання, прийняття рішень і агресія.

Інша важлива сфера соціально-психологічних проблем обумовлена появою нових технологій, особливо інформаційних. Сьогодні психологи все активніше звертаються до вивчення соціальної поведінки в рамках певного технологічного контексту. Відзначимо тут перш за все суперечливість даних про вплив Інтернету на свідомість і поведінку людей. Так, за матеріалами одних досліджень велика захопленість членів будь-якої сім`ї використанням Інтернету може призводити до погіршення зв`язків між цими людьми, до зменшення їх контактів в інших соціальних сферах, до виникнення станів депресії і самотності. Інші дослідження жодним чином не свідчать про подібні негативні ефекти активного використання Інтернету.

Не можна не відзначити і можливості Інтернету як засобу, який використовується при проведенні соціально-психологічного дослідження. При цьому можна говорити про переваги і недоліки даного засобу. З одного боку, комп`ютерна техніка дозволяє людині мати контакти з тисячами різних організацій і людей, представляти випробуваним стомлений матеріали, збирати відповіді на питання, зберігати ці дані. Є також, призначені для проведення експериментів, програмне забезпечення, що створює віртуальну (але добре контрольовану) сферу з метою вивчення соціальної поведінки. З іншого боку, при цьому важко проконтролювати ряд важливих аспектів ситуації експерименту. Наприклад, як дізнатися ким саме в дійсності є індивід, що знаходиться на іншій стороні комп`ютерного зв`язку? Сидить він в тихій кімнаті або в шумному Інтеренет-кафе? Чи реагує він на впливу експериментатора одноосібно або разом з компанією приятелів? Соціальні психологи, які використовують Інтернет у своїй експериментальній роботі, стурбовані подібними питаннями. Проте можливості Інтернету все в більшій мірі використовуються в соціально-психологічних дослідженнях. Зауважимо, до речі, що все більш широке поширення віртуальних робочих груп в різних видах організаційної діяльності обумовлює і новий погляд на окремі теоретичні питання соціальної психології. Наприклад, до останнього часу традиційно вважалося, що одним з головних ознак малої групи є безпосередній особистий контакт її членів, що виключено в інформаційному просторі Інтернету. Більш того, члени віртуальних груп нерідко навіть особисто не знайомі один з одним, хоча такі істотні ознаки малої групи як єдність цілей і спільність інтересів, тут присутні. Мабуть, при цьому і підхід до проблеми лідерства в подібних групах повинен бути відмінний від традиційного. Говорячи про перспективи розвитку соціальної психології, не можна ще раз не підкреслити важливою методологічної ролі робіт Б. Г. Ананьєва, який висунув ідею становлення системи людинознавства, заснованої на міждисциплінарних зв`язках. Подібні зв`язки повинні існувати і в цілісній сукупності психологічних наук. Дійсно, яку б з них ми не взяли, в кожній присутній (в тій чи іншій мірі) соціально-психологічної компонент в силу невід`ємною соціальності людини. Однією з рис позитивного майбутнього бачиться автору цієї статті дедалі ширша участь соціальних психологів в комплексних дослідженнях, проведених спільно представниками ряду психологічних дисциплін. Такий підхід, забезпечуючи новими положеннями теорію і практику кожної з цих дисциплін, безсумнівно, збагатить теоретичну думку психологічної науки в цілому.

Свєнціцький А. Л.