Несвідомі механізми політичної поведінки

В рамках виконання дисертаційного дослідження особливостей політичної поведінки мас, проведеного в ряді областей центрального регіону (Володимирській, Іванівській, Костромської, Нижегородської), була зроблена спроба вивчення деяких аспектів його несвідомої складової. Аналіз проводився на основі адитивної проективної методики незакінчених пропозицій. Представляємо фрагмент з результатами даного дослідження.

Аналіз рівня патріотичних тенденцій в суспільстві показав, що патріотичний мотив жертовності представлений вкрай незначно. Патріотизм в його реальному вияві може актуалізуватися в разі зовнішньої загрози для держави.

Набагато більш виражена тенденція до латентної агресії. У частині респондентів (до 7%) готовність до агресивних форм протестної поведінки виражена в даний час, і при наявності лідера або провокує ситуації здатна реалізуватися.

Для молодого покоління (17-22 року) потенційна готовність участі в масовидність формах асоціальної поведінки пов`язана з ситуативними факторами соціальної реальності, що зачіпають сімейне, побутову та економічну сфери життєдіяльності. У той час як покоління доперестроечного періоду, швидше за все, проявить властиві їй агресивні тенденції лише під впливом натовпу. Люди похилого і старечого віку менш схильні до нелегітимних неконвенціальним формам політичної поведінки, більш толерантні до екстремальних умов життя.

Потенційна готовність діяти поза рамками правового поля є більш ніж у 70% респондентів. Причому причиною протиправних дій можуть послужити недосконалість, з точки зору респондентів, законодавчої бази або пряма загроза з боку правоохоронних органів. Більше 15% опитаних респондентів мають потенційне намір порушити закон з метою забезпечення безпеки близьким. Тим самим, "принцип необхідності порушення закону в певних ситуаціях" виявляється імпліцитно вписаним в правову картину світу росіянина.

Орієнтація на авторитарну форму правління більш виражена у людей старшого покоління (понад 60 років), але вона не пов`язана з наявністю латентних форм екстремістського поведінки. Мабуть, тут проявляється укорінений у свідомості страх перед державною владою.

На наш погляд, найбільший інтерес викликає:

- орієнтація значної частини молоді (до 53%) на тоталітарні форми правління як засіб подолання негативних екстремальних умов життя;

- схильність до прояву агресії і готовність бути залученим в екстремістський поведінка у зрілого покоління, орієнтованого на демократичні форми правління, під впливом агресивно налаштованого натовпу.

Також при побудові внутрішньої моделі політики суб`єктами слід зазначити малу популярність в повсякденної життєдіяльності постмодерністських ідей, при якій руйнуються такі системоутворюючі параметри політичного життя, як легітимність державної влади і авторитет соціального порядку, а також зростає роль групових цінностей в порівнянні з традиційними суспільними нормами.

Перераховані вище фактори, а також постійна незадоволеність частиною росіян діяльністю президента і уряду (відповідно 30 і 51% вибірки), зробили особливо сильним тяжіння значної частини населення до фігури нового політичного лідера, актуалізували традиціоналістські життєві цінності, пов`язані з фігурою рішучого, сильного вождя.

Можна говорити про те, що свідомість респондентів досить суперечливо і тяжіє до двох полюсів - до крайньої державності, віддачі громадянами своїх сил і енергії, а нерідко і життів централізованої держави - з одного боку (близько 17% респондентів), і до анархізму (до 7 % вибірки), заперечення будь-якої державності, прагненню до необмеженої свободи, волі - з іншого.

Апперцептивного уявлення респондентів про майбутній устрій держави внутрішньо суперечливі за змістом і базуються багато в чому на спрощених міфологічних схемах аналізу дійсності. Ці уявлення випливають з суб`єктивного трактування історичного і особистого досвіду і включають елементи здорового глузду у вигляді фольклорної мудрості.

Дані протиріччя не можуть не позначитися на організації внутрішньо цілісної політичної самосвідомості, що відбивається як на детермінації партійно-політичної участі, так і на очікуваннях від участі в діяльності політичних партій.

Показовими також і результати, що відображають очікування респондентів від діяльності президента і є проекцією наявності реальних проблем (недозволених потреб), рішення яких пов`язується з діяльністю президента. Це ще раз підтверджує стійкість російського міфу про "хорошому царя", здатному вирішити всі проблеми одноосібним вольовим рішенням, не припускаючи персоніфікованого, особистої участі у вирішенні власних проблем. У зв`язку з цим для нас було важливим з`ясувати, наскільки образ ідеального росіянина співвідноситься з уявленнями про реальну дійсність.

Мінник В.К., Ціпцюк В.Г.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!