Крадіжка як фактор сімейного неблагополуччя дітей і підлітків

Стан дитячої та підліткової злочинності являє собою гостру проблему російського суспільства. Так, згідно з існуючими статистичними даними, з числа засуджених неповнолітніх частка які виховуються поза родиною становить лише 5,3%, в неповній сім`ї виховуються 38,9%, в повній сім`ї - 55,9%. Серед різноманітних форм девіантної - відхиляється від соціально-психологічних і моральних норм - поведінки підлітків велике місце займає злодійство. Крадіжка зазвичай означає привласнення і споживання котрі належать до особистості матеріальних і духовних цінностей без попереднього дозволу або повідомлення власника цих цінностей. У науковій літературі воно розглядається в трьох взаємопов`язаних аспектах: соціальному, медико-біологічному і психологічному. Зазначені аспекти характерні для дитячого та підліткового злодійства. Соціальний аспект крадіжки пов`язаний з правопорушенням, кримінальна відповідальність за яке настає з повноліттям. Найефективніше, що може послідувати за досконалий підлітку, - це постановка на облік в дитячу кімнату міліції з подальшими бесідами з боку працівників міліції або соціальних педагогів. Це цілком виправдано, якщо дитина за допомогою крадіжки намагається соціалізуватися в асоціальної сім`ї або підліткової групі. Такій дитині необхідно розширення соціальних контактів, створення захоплень, придбання професії. У деяких випадках, якщо дитина краде у членів сім`ї, то батьки всіма силами намагаються уникнути розголосу. І цьому знаходиться логічне пояснення, оскільки є багато випадків, коли злодійство служило причиною відрахування із спеціалізованих класів або престижних державних шкіл. Тому обов`язковою умовою роботи в таких випадках є суворе дотримання конфіденційності.

Медико-біологічний аспект стосується такого захворювання, як клептоманія. Діагностичні критерії клептоманії полягають в наступному. По-перше, періодично виникають у суб`єкта нездоланні імпульси вкрасти предмети, які йому не потрібні для особистого користування і які не мають матеріальної цінності. По-друге, підвищене почуття напруги безпосередньо перед вчиненням крадіжки. По-третє, задоволення або полегшення під час скоєння крадіжки, хоча потім може виникнути почуття провини або тривога. По-четверте, крадіжка не здійснюється як акт гніву або помсти. По-п`яте, крадіжка не пов`язана з порушенням поведінки або розладом особистості антисоціального типу.

Клептоманія зустрічається у дітей вкрай рідко. Найчастіше клептоманія зустрічається у дитини з органічним ураженням головного мозку. Проявляється це, як правило, церебрастеническим синдромом (зниження пам`яті, уваги, підвищена стомлюваність, головний біль), інфантилізмом, імпульсивністю та расторможенностью в поведінці і імпульсивними розладами інших потягів. Характерно, що у вітчизняній літературі клептоманія розглядається в рамках імпульсивних розладів, які, в свою чергу, не носять самостійного характеру, а лікуються в рамках більш загальної нозології: шизофренії, олігофренії, психопатії. Крадіжка закріплюється за типом умовного рефлексу. При цьому мотив переноситься на мету, і саме по собі злодійство приносить задоволення. Найчастіше крадіжки може бути симптомом невротичної або патохарактерологической реакції.

Психологічний аспект представлений різними підходами до пояснення причин і мотивів крадіжки. Так, психоаналітики звертають особливу увагу на злодійство дітей і підлітків, особливо на його символічний аспект. А. Фрейд вважала, що перше злодійство з гаманця матері вказує на ступінь, до якої воно вкоренилося на початковій стадії єднання матері і дитини.

Можна виділити три найбільш часто зустрічаються причини крадіжки: сильне бажання володіти сподобалася річчю всупереч внутрішньому забороні - голосу совісті- серйозна психологічна незадоволеність дитини-недолік розвитку моральних уявлень і волі.

Вивчення психології дитячого злодійства практично тільки стоїть біля своїх витоків. Природно, що виникають концептуальні та методичні труднощі. Незважаючи на це, розкриття детермінант і мотивів крадіжки, виявлення особистісних властивостей дитини і соціальних умов його розвитку, що підштовхують до скоєння поганого вчинку, необхідно для розуміння психології сучасного дитини.

Шіпіцин Л.М.