Смисложиттєві орієнтації і духовну кризу молоді

Сучасний світ суперечливий, складний і швидко змінюється. Особливої гостроти сьогодні набуває вивчення змін, що відбуваються в свідомості сучасної молоді. Неминуча в умові ломки усталених засад переоцінка цінностей, їх криза найбільше проявляються в свідомості цієї соціальної групи. Духовна криза виникає внаслідок того, що людина не може чітко зрозуміти, в чому його сенс життя. А в даний час молоді визначити свої смисложиттєві орієнтації ще складніше. Адже сучасний світ динамічний, швидко змінюється, а разом з ним змінюються і цінності суспільства, і кожної окремої особистості

За одним і тим же терміном "сенс життя" ховаються три абсолютно різних поняття. Це, перш за все, філософський сенс життя, синонімом якого є термін "призначення". Друге поняття - сенс, який визначається, коли людина прожила своє життя чи завершений період її. Нарешті, третє поняття, що позначається терміном "сенс життя", - це психологічний сенс життя окремої людини укупі з його регуляторною функцією (мотиваційної і орієнтує).

Розгляд питань "сенсу" зустрічається в психології ще з часів психоаналізу З. Фрейда. Фрейд вважав, що "тільки релігія береться відповідати на питання про сенс життя. Ми навряд чи помилимося, якщо скажемо, що ідея сенсу життя виникає разом з релігійними системами і руйнується разом з ними".

Для Юнга пошук сенсу життя - специфічно людська потреба, свідома реалізація якої наближає людину до його сутнісним витоків. Юнг першим розглядає втрату сенсу, як психологічну проблему.

З екзистенціалістів одним з перших сенс життя розглядає К. Ясперс, трактуючи його як актуальне переживання, специфічно притаманне людині внутрішнє сприйняття психічних взаємозв`язків, що відбувається завдяки певній внутрішній роботі.

У російській психологічній науці проблематика сенсу детально розробляється в рамках "вершинної психології" Л. С. Виготського, роботах С.Л. Рубінштейна, парадигмі смислової регуляції діяльності (Б.С. Братусь, І.А. Васильєв, Ф.Е. Василюк, Б.В. Зейгарник, В.А. Іванніков, Д.А. Леонтьєв, Е.В. Ейдман) і ряд інших сучасних підходів.

Осмислення життя особистості не є внутрішньо однорідною структурою. Д. А. Леонтьєв виділяє 5 факторів, які можна розглядати як складові сенсу життя особистості. До першої групи входять два фактора, що характеризують внутрішній локус контролю, причому один з них характеризує загальне світоглядне переконання в тому, що контроль можливий, а другий відображає віру у власну здатність здійснити такий контроль. До другої групи входять власне смисложиттєві орієнтації: мети в житті, насиченість життя і задоволеність самореалізацією.

Невдача в пошуку людиною сенсу свого життя і що випливає з неї відчуття втрата сенсу є причиною духовної кризи.

Внутрішньою потребою особистості є реалізація свого шляху, свого життєвого задуму. Коли людина стикається з певними труднощами на шляху цього задуму, коли перед обличчям подій, що охоплюють найважливіші життєві відносини людини, він виявляється безсилим у перспективі реалізації життєвого задуму, виникає криза.

Аналіз літератури дозволяє дати робоче визначення духовної кризи. Духовна криза - це стан переживання втрати буттєвої основи існування, яке виникає у відповідь на емоційну реакцію щодо індивідуально-значущої події або явища і супроводжується порушенням процесу пошуку сакрального.

На основі теоретичного аналізу нами сформульована проблема взаємозв`язку смисложиттєвих орієнтацій та духовної кризи молоді. Дослідження планується провести на вибірці студентів-психологів.

Щоб допомогти тим, хто шукає знайти свій сенс життя, необхідно представити молодим людям і дівчатам спектр узагальнених сенсів життя, запропоновані в формі загальнодоступних наукових положень і в формі життєвої історії. З цього спектра кожен зможе вибрати свій шлях, свій сенс життя

Серебренникова Олена Олександрівна

Бєлова Діна Євгенівна