Психолого-політичний аналіз цілей об`єктів сучасної російської політики

Ми є свідками грандіозних соціально-політичних змін у світі, масштаби і темпи яких постійно збільшуються. У зв`язку з цим виникає гостра потреба в постановці науково обґрунтованих цілей для суспільства. Целеобразование як процес породження нових цілей у політичній діяльності вперше системно описано А.І. Юр`єв (1997). Політичне целеобразованіе передбачає осмислення місця, яке займає країна (цілепокладання), усвідомлений вибір напрямку розвитку (цілеспрямованість), вміння долати перешкоди на шляху до мети (цілеспрямованість) і облік необхідних ресурсів (доцільність).

Об`єктом нашого дослідження були жителі Санкт-Петербурга і Ленінградської області різного віку, статі, соціального стану (всього 200 чоловік). У роботі застосовувалися два авторських опитувальника - "Целеобразование людини" і "Целеобразование держави". Основною гіпотезою нашого дослідження було наявність кореляції між Целеобразование в житті людей і їх баченням цілей держави, тобто чим більше людина в своєму житті здатний до адекватного целеобразованию, тим більше адекватно його бачення цілей держави.

Авторський опитувальник "Целеобразование людини" спрямований на вивчення постановки цілей людиною в його житті. Проведене дослідження виявило, що більш освічені люди ставлять перед собою більш продумані цілі (зокрема, існують статистично достовірні відмінності за опитувальником між групами піддослідних з незакінченою середньою і вищою освітою, t = -4,171, plt; 0,01). Також статистично значущі відмінності були отримані за місцем проживання: целеобразованіе у людей в мегаполісі вище, ніж у тих, хто живе в невеликих населених пунктах (t = 4,575, plt; 0,01). Можна припустити, що через більш однорідного середовища в провінції населенню важче знаходити орієнтири для подальшого розвитку.
За допомогою авторського опитувальника "Целеобразование держави" ми вивчали, як у свідомості об`єктів політики відображаються цілі, поставлені суб`єктами політики. Емпіричне дослідження показало, що бачення цілей держави залежить від віку: випробовувані більш молодого віку вище оцінюють постановку цілей державою, більш оптимістичні щодо перспектив розвитку країни, ніж люди більш старшого віку (випробовувані були поділені на велику кількість груп, значення t-критерію опущені з -за великого числа міжгрупових порівнянь). Жителі великих міст вище оцінюють целеобразованіе в політиці, в провінції ж люди більш скептично ставляться до цілей держави, гірше розуміють напрямок розвитку країни (t = 2,321, plt; 0,05). Ймовірно, бали за опитувальником "Целеобразование держави" нижче в провінції, так як там більш помітний застій держави, нижче рівень життя населення.
Заключний етап нашого дослідження полягав у перевірці первісної гіпотези. Вона підтвердилася: між Целеобразование людини в його власному житті і діяльності та його баченням цілей держави існує позитивна кореляція (коефіцієнт лінійної кореляції Пірсона r = 0,285, plt; 0,01). Чим більше людина в своєму житті здатний до адекватного целеобразованию, тим більше адекватно його бачення цілей держави. Об`єкти політики з розвиненим індивідуальним Целеобразование добре розуміють, в якому стані перебуває країна (цілепокладання), впевнені в правильності обраного політиками напрямки (цілеспрямованість), готові долати перешкоди на шляху до загальним цілям (цілеспрямованість), приймають цілі як необхідні в даний час (доцільність) . Громадяни, що замислюються про цілі свого життя, замислюються і про цілі держави, в якому вони живуть.

Мішучкова І.М.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!