До питання про психологічний забезпеченні малого бізнесу

Розвиток малого бізнесу в нашій країні пов`язане з серйозними труднощами економічного і соціального характеру. На тлі цих труднощів питання про психологічний забезпеченні може здатися недоречним, передчасним. Проте, невеликі приватні фірми все частіше звертаються за професійною допомогою до практичним психологам. Чому? Відповідь очевидна, - керівники цих фірм усвідомлюють, що крім зовнішніх факторів, що заважають розвитку справи (застарілих законів, недосконалу систему оподаткування і т.д.), існують і внутрішні чинники, що негативно позначаються на роботі підприємства.

Серед таких факторів можна назвати:

* Невмілий підбір персоналу;

* Комунікативну безграмотність співробітників;

* Конфліктні ситуації в колективі;

* Перевтома;

* Невротичні і психосоматичні реакції керівника і персоналу на стресові ситуації;

* Специфічні складнощі, пов`язані з глибокими міжособистісними конфліктами, що виникають в сімейному бізнесі;

* Непродуманий імідж;

* Погане знання психології реклами;

* Психологічно невірні стратегії поведінки на локальному ринку.

Але сьогодні керівникам, які усвідомили необхідність психологічного забезпечення своєї діяльності просто нікуди і ні до кого звернутися. Нашими старшими колегами ця ніша на ринку психологічних послуг освоюється дуже повільно. Поки вони обмежуються проведенням семінарів і конференцій з даної тематики.

Досвід консультаційної роботи в ряді приватних фірм С.-Петербурга переконав авторів в наявності зростаючого попиту (або - моди?) «На психологів». Проблема полягає в повній відсутності пропозиції. І немає сумнівів в тому, що, якщо ця пропозиція не пред`явити найближчим часом, малий бізнес буде остаточно «захоплений» численними і, надзвичайно активними дилетантами, які вважають себе цілком компетентними фахівцями в галузі психології.

Яким чином потрібно вирішувати цю задачу формування пропозиції у відповідь на вже наявний попит?

На першому етапі кожна ініціативна група психологів, що вирішила спробувати свої сили в сфрере малого бізнесу, повинна провести соціально-психологічне дослідження (при цьому, необхідно пам`ятати, що в даній випадку гранично утруднено використання самого доступного соціально-психологічного методу - опитування). Ми вважаємо, що досить ефективним методом в такому дослідженні виявиться контент-аналіз.

На другому етапі, коли вже виявлено основне коло питань, вирішенням яких могла б зайнятися конкретна група психологів, необхідно пред`явити свою пропозицію потенційним замовникам. Це можна зробити, беручи участь в роботі семінарів і конференцій, присвячених малому бізнесу, а також через ЗМІ.

Навіть при поверхневому погляді на наведений вище перелік психологічних проблем малого бізнесу, можна зрозуміти, що вимоги, що пред`являються до психолога в даній сфері дуже високі. Він повинен бути «універсалом» - тренером, консультантом, психотерапевтом, менеджером з персоналу, іміджмейкером, рекламістом і навіть трохи маркетологом. Крім того, працюючи в безпосередньому і дуже тісному контакті з керівником, психолог повинен постійно балансувати на тій межі, за якою контакт, співпраця, довіра переходять в невротичну залежність, яка неминуче спричинить за собою спробу перекласти на плечі психолога левову частку відповідальності за успіх (неуспіх фірми, а заодно і особистому житті керівника.

Але може бути, саме ці складності роблять психологічну роботу у вітчизняному малому бізнесі дуже цікавою. Ця робота вимагає від психолога не тільки компетентності, винахідливості, вміння діяти «спонтанно і креативно», а й великої самовіддачі, глибокої особистісної залученості.

Кучукова Н.Ю., Савінова С.Ю.