Як ми прилипли до жовтих листочків

Ви пам`ятаєте часи, коли ми якось обходилися без листочків lt; Пост-ітgt ;? Ви уявляєте собі життя без них? Великому безлічі людей в конторах, в видавництвах, в художніх студіях, в медичних установах вони просто необхідні. Ці жовті листочки виглядають природно і логічно - їх можна приклеїти до чого завгодно і дуже легко зняти, не залишивши стеж. І тим не менше в самому початку lt; Пост-ітgt; практично не користувалися попитом.

фірма lt; 3Мgt; (Mіннесота Майнінг Мануфактуринг Ко. - Minnesota Mining and Manufacturing Company) розпочала свою діяльність в 1902 році з серії провалів. Навіть перелік засновників звучить як початок анекдоту: жили-були п`ять міннесотцев - доктор, адвокат, двоє залізничників і м`ясник.

Ці п`ять інвесторів нічого не розуміли в наждачним папері, але знали, що для її виготовлення необхідний корунд. Їм випала рідкісна можливість придбати корундову шахту на березі озера Верхнє поблизу міста Далата. Їм би запросити шостого партнера - мінеролога, але, замість цього, вони, заручившись підтримкою інших інвесторів, найняли робітників, закупили техніку і почали великомасштабний підприємство з розробки шахти, в процесі чого виявили, що придбали ... головний біль, а не корундове родовище . Тоді вони нарешті здогадалися відіслати отримані зразки руди фахівцям з виробництва наждачного паперу, і ті відповіли їм, що вони добувають lt; безглуздий корундgt; - матеріал, абсолютно непридатний ні для виробництва наждачного паперу, ні для чого іншого.

Що ж залишалося робити невдалим підприємцям? Все ще зациклені на своєму первісному задумі стати великими постачальниками наждачного паперу, вони вирішили закупити корунд в іншому місці і замість гірничовидобувних компаній перетворитися в виробничників. Конкуренція на ринку збуту абразивних матеріалів була в той час жорстокої, і нову компанію просто відкинули в кювет. Вимушені або загинути, або придумати щось нове, підприємці розробили абразивну тканину для поліровки металу. Потім винахідник на ім`я Френсіс Дж. Окай запропонував lt; ветодрайgt; - водостійку абразивний папір зі зменшеним напиленням, виготовлену з використанням окису алюмінію і придатну для автомобілебудування.

Він також висунув ідею застосування наждачного паперу для безпечного гоління (замість леза). І хоча сам Окай шліфував своє підборіддя наждаком до кінця життя, його ідея не викликала гарячого захоплення у бриючому публіки.

Але в цьому, що став традиційним для lt; 3Мgt; прагненні до постійного пошуку кардинально нового використання відомих речей було закладено прийдешнє відкриття листочки lt; Пост-ітgt ;. Правда, шлях до відкриття був довгим і непростим.

Кожні кілька років фірма lt; 3Мgt; влаштовувала мозковий штурм: фахівці в області полімерів-адгезивов робили огляд нових матеріалів в надії знайти, скажімо, більш стійкий клей для целофану. У 1964 році в результаті такої наради фахівців lt; 3Мgt; в фірму був запрошений хімік Спенсер Сільвер. Причиною запрошення стало недавнє дослідження Сильвером нового ряду мономерів (крихітних базових молекул, які можна з`єднати разом для отримання молекули більш значного розміру - полімеру), розроблених фірмою lt; Арчер Деніелз Мідленд Інкорпорейшн gt; (Archer Daniels Midland Incorporation). Систематично займаючись валянням дурня - вчені називають це lt; проблемними дослідження- міgt ;, він додав хімічний реактив в більшій кількості, ніж рекомендувалося, і мономери з`єдналися в полімерні ланцюжки.

- Мені було цікаво подивитися, що вийде, - згадував згодом Сільвер. - Якби я заздалегідь все обдумав або визубрив чужі дослідні роботи, то, ймовірно, ніякого відкриття я б не вчинив.

- У науковій літературі, - продовжував він, - приведено безліч доказів того, що зроблене мною в принципі неможливо.

Однак у Сільвера вийшло неможливе, вийшло щось несподіване - молочно-біла рідина, яка під тиском стає кристально прозорою. Цікава властивість, але який від нього користь? Сільвер спробував використовувати речовину як адгезиву і зробив висновок: рідина клейка, але не агресивно адгезивная. І ще, дослідник виявив, що полімер - речовина, явно схильне нарцисизму: воно куди з більшою готовністю прилипає до самого себе, ніж до інших предметів. Якщо нанести цей клей на яку-небудь поверхню і прикласти листок паперу, то або весь адгезив перейде на папір при відклеюванні, або зовсім не пристане до неї.

Сільвера заінтригувало нове речовина, проте інші фахівці поставилися до нього досить холодно: вони залишалися в полоні переконання, що єдино хороший клей - це той, який прилипає з більшим чи меншим постійністю. Тому бригаду дослідників полімерів розформували і перевели на інші завдання. Але Сільвер продовжував грати зі своїм детішем, підбадьорений дозволом фірми витрачати до 15% робочого часу на особисті, позапланові дослідження і проекти. До речі сказати, ця система не завжди проходила без сучка і задирки. Один з науковців lt; 3Мgt; витрачав 15% робочого часу на пошуки застосування великого запасу південного корунду. Але ці 15% незабаром перетворилися в 20% і навіть більше. Він став одержимий своїм проектом настільки, що це захоплення почало завдавати шкоди іншим завданням. Тоді фірма була змушена його звільнити. Дивина полягає в тому, що звільнення не зупинило впертого дослідника. Він продовжував ходити на роботу щоранку і як ні в чому не бувало займався хвилюючим його питанням, і тоді фірмі довелося знову прийняти його в штат. В кінцевому рахунку цей вчений виявив, що піщаний матеріал можна використовувати в покрівельних роботах. (Через багато років він пішов у отстанку, будучи віце-президентом компанії.)

За традицією фірми lt; 3Мgt; службовець міг також передати свій особистий проект в інший відділ, якщо в його відділі проект не прийнятий. Сильверу не вдалося зацікавити своє безпосереднє начальство новим клеєм, тому він почав бродити по відділах, демонструючи липку наклейку і волаючи, немов звихнувся пророк в пустелі:
- Але ж для чогось такі наклейки потрібні!

Його колеги проявляли співчуття, але ніяк не могли збагнути, на якого дідька може бути потрібен листок паперу, який можна то приклеїти, то відклеїти. Сильверу довелося просто благати фірму запатентувати його винахід. Щоб повернути Сильверу добрий настрій - інакше він був просто несамовитий !, - фірма lt; 3Мgt; оформила патент, але, заради економії грошей, дійсний тільки в США.

- Іноді доводиться ставати фанатиком, - зауважив Сільвер, - щоб підтримувати інтерес до ідеї, в іншому випадку ідея може просто померти.

Зрештою хтось все ж знайшов застосування винаходу Сільвера - приклеювати оголошення на дошку без кнопок. Цим справа і обмежилося. Однак Сільвер не заспокоївся.
- Часом мене все просто дратувало, адже ця новинка була абсолютно унікальною. Ну чому ви не можете придумати, як це використовувати? Це ваша робота! - возмушался я.
У 1974 році Артур Фрай, хімік фірми lt; 3Мgt ;, за сумісництвом - механік-любитель і керівник церковного хору, побачив, як Сільвер демонструє свої клейкі листочки, і його осяяла ідея.

Можливо, то було Боже осяяння. Недільного ранку Фрай, як завжди, зазначив в збірнику церковних піснеспівів ті пісні, які збирався виконати, заклавши в книзі вузькі смужки паперу. Потім скомандував хористам встати і почав перебирати свою збірку, при цьому паперові закладки розлетілися і засіяли підлогу як сніг. Розшукуючи потрібну пісню, Фрай подумав: lt; Якби на закладках була смужка клею, як було б удобноgt ;. І тут він несподівано згадав про липких листочках Сільвера. Ось що врятувало б його!

У понеділок він прийшов на роботу раніше. Треба було придумати, як зробити так, щоб адгезив НЕ відлипав від паперу. Хіміки фірми запропонували закривати липкий шар захисної смужкою, щоб листок щільніше утримувався на місці. Була й інша проблема: інженери-механіки вважали неможливим наносити адгезив на листки за допомогою валика. Тоді Фрай сам сконструював машину для нанесення клею. Цю машину він зібрав в підвалі свого будинку. На жаль, машина виявилася занадто громіздкою і не проходила в двері підвалу. Фраю довелося розібрати частину стіни.

Фрай і його бригада виготовили перші зразки lt; Пост-ітgt; з стала тепер класичною жовтого паперу, після чого поширили новий виріб у відділах фірми. lt; Як тільки люди почали користуватися нашим винаходом, жовті листочки стали як марихуана, - говорив один з хіміків. - Раз почавши, вже не остановішьсяgt ;.

Незважаючи на поширився пристрасть до lt; Пост-ітgt; серед службовців фірми, керівництво lt; 3Мgt; вірило в комерційний успіх нового вироби. Навіть коли вони самі попалися на гачок і незабаром вже не змогли обходитися на роботі без жовтих листків, вони продовжували шукати відповіді на запитання: lt; З якого дива люди стануть купувати ці листочки по долару за пачку? gt; Відсутність ентузіазму у дистриб`юторів проявилося в поганому рекламуванні товару на ринку збуту: вони описували предмет, але не пропонували зразків. Тому покупці не могли переконатися в унікальних практичних властивостях нового товару - адже для цього потрібно було особисто ним скористатися. Не дивно що lt; Пост-ітgt; спіткала комерційна невдача.

Бос Фрая, Джефф Ніколсон, зауважив, що тисячі жовтих листків lt; Пост-ітgt; циркулюють по всіх кімнатах фірми. Він вирішив особисто взятися за поширення товару. Для цього він запросив на роботу Джо Реймі в якості помічника. Реймі погодився не тому, що вірив в успіх lt; Пост-ітgt ;, а просто щоб не сперечатися з Ніколсоном. Вони попрямували в місто Річмонд, штат Вірджинія, щоб поговорити безпосередньо з потенційними замовниками.

Тут треба згадати ще про одну продукцію фірми lt; 3Мgt ;. В роки становлення фірми її основоположник Вільям Л. Найт постановив, що комівояжери не повинні починати широкого рекламіронанія товару без демонстрації його покупцям. Таким чином товару не тільки створювалася реклама і перебувала можливість збуту, але нерідко виявлялися нові шляхи його використання, бо торгових представників навчили шукати такі шляхи і збирати думки для поліпшення якості товару. І ось один такий комерційний представник побачив якось раз, що авторемонтні робітники мучаться з двокольорового забарвленням кузова автомобіля. Тоді йому прийшла в голову думка захистити липкою стрічкою зафарбований ділянку - приклеїти дні довгі смужки зверху і знизу. lt; Іспопьзовать скотч-тейп (Scotch-tape)? gt; - запитав робочий. І представник фірми вирішив, що lt; скотчgt; - відмінне назва для нового товару.
Фрай і Ніколсон обійшли всі ділові контори та виробничі підприємства Річмонда, роздаючи пакетики lt; Пост-ітgt ;, приклеюючи листки до різних поверхонь, щоб показати перевагу товару. За відгуками людей, вони зрозуміли, що новий виріб буде користуватися попитом. В кінці дня вони виїхали з Річмонда з цілої чаркою замовлень на lt; Пост-ітgt ;. Перш ніж випустити пробну партію на ринок, компанія направила комівояжерів в місто Боис, штат Айдахо.

Торгові представники буквально завалили підприємства Боїса безкоштовними зразками lt; Пост-ітgt; і бланками на замовлення товару. В результаті портфель замовлень від різних фірм став товщі на 90%, тобто на 40% більше, ніж те колічестно, яке lt; 3Мgt; вважала б за комерційний успіх.

найбільшого поширення lt; Пост-ітgt; досягла в 1980 році. Жовті листки наповнили країну від океану до океану, а потім добилися і міжнародного визнання. Іноді листки змінювали конфігураци, як, наприклад, в Японії, де lt; Пост-ітgt; стали довгими і вузькими відповідно до особливостей японського письма.

lt; Пост-ітgt; був предметом, які зіткнулися з нез`ясованої потребою, - розповідає Фрай. - Якби ви запитали людини, що йому треба, він назвав би покращений затиск для паперу. Але дайте йому lt; Пост-ітgt; - і він відразу зрозуміє, як ним користуватися, і оцінить властивості нового вироби.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!