Виховання в дусі оптимізму

В 20-х роках американці по 10 раз в день повторювали формулу Еміля Куе: "Мені стає все краще і краще". Поступово ставало очевидним, що таким заклинанням мало чого можна домогтися в діловому житті, але в середині 50-х років куеізм знову став відроджуватися. Тон задавали високі ділові та урядові кола, преса.

Всі в один голос стверджували, що промисловість і торгівля успішно розвиваються, що перспектива тут сама блискуча. Така кампанія отримала назву "торгівля психологією" і, як згодом виявилося, вона була організована і безупинно надихалася все тими ж фахівцями з психологічним впливом.

Мета у неї була дуже певна: примусити людей купувати все більше і більше - під впливом чи імпульсу, або для престижу, для приємного проводження часу. Д-р Дихтер найбільше побоювався ослаблення напруженості такого буму і писав з цього приводу так: "Наше процвітання тримається на психологічному фундаменті, і ті економісти і представники ділових кіл, які пророкують спад, грають з вогнем і надають нам погану послугу". Помітну роль у всій цій справі грав президент Ейзенхауер - "оптиміст у що б то не стало".

"Спокійна, мрійлива, розсіяна посмішка" стала символом кампанії, і її можна було спостерігати в тих місцях, де недавно побував президент. У 1956 році Ейзенхауер зібрав у себе на фермі 500 лідерів республіканської партії (у зв`язку з передвиборчою кампанією), і коли голова Хол голосно запитав, чи всі щасливі, що зібралися хором вигукнули: "Так, щасливі!" ( "Не можна недооцінювати значення усмішки", - говорив він на цій нараді). Незабаром спалахнула війна на Середньому сході, стерла з лиця американців "розсіяну посмішку".

Увага, тільки СЬОГОДНІ!