Паперові стаканчики міцніше залізних кухлів

Мільярди паперових стаканчиків щорічно засмічують пейзаж і в буквальному, і в переносному сенсі. Стаканчики використовуються вдома, в школах, в офісах, в закусочних по всьому світу. Але чи знаєте ви, що паперові стаканчики були колись випадковим, побічним продуктом давньої кампанії з оздоровлення?
У 1907 році житель Канзасу Х`ю Мур (Hugh Мооrе) кинув сімейну ферму і відправився на Схід в пошуках щастя. Він дістався до Бостона і вступив на навчання в Гарвард. Його свояк, Лоуренс Луеллен (Lawrenсе Luellen), кілька років винаходив автомат з продажу газованої води. Він умовив Мура кинути вчитися і разом з ним зайнятися бізнесом.

Питного автомату були потрібні одноразові картонні стаканчики, для виготовлення яких Луеллен використовував проклеєну папір для письма. Партнери розмістили свої автомати на залізничних станціях і міських вулицях, пропонуючи 7 унцій води в паперовому стаканчику за 1 цент. Але торгівля йшла мляво: в більшості міст були безкоштовні питні крани з кухлем на ланцюжку. Хто ж стане платити за те, що можна отримати безкоштовно?

Попит дещо збільшився, коли питні автомати дістали схвалення Ліги борців з рюмочної і барами. Еше більшою популярністю автомати стали користуватися після того, як молодий представник Комітету з охорони здоров`я з Додж-Сіті, штат Канзас, оголосив суспільні питні крани з кружками загального користування джерелом розповсюдження мікробів. Доктор Семюель Крумбайн (Dr. Sammuel Сrumbine) роз`яснив, що саме так поширюються жахливі хвороби на кшталт туберкульозу. Йому вдалося домогтися заборони громадських питних кранів.

Але, не дивлячись на деяке пожвавлення, було абсолютно ясно, що питні автомати приречені. Ніхто не бажав купувати воду. Розмірковуючи про ситуацію, Мур несподівано прийшов до висновку, що вони продають не той товар: треба не воду продавати, а ... стаканчики! Він подумав, що небезпека зараження хворобами змусить людей купувати одноразові паперові стаканчики всюди, де є громадські крани з питною водою. У 1910 році партнери перевели свою компанію в Нью-Йорк, змінили її назву на lt; Індивідуальні питні стаканчікіgt; і стали шукати спонсорів для закупівлі високоскоростногоавтоматіческого обладнання по виготовленню паперових стаканчиків.
Отримавши відмови від декількох десятків банкірів, Мур і Луеллен звернулися до У. Т. Грехему (W.Т.Graham), президенту Американської консервної компанії. У Грехема була репутація - в залежності від того, хто говорив - людини з прогресивними поглядами на суспільну гігієну або людини, одержимого манією страху перед мікробами і хворобами. Як би там не було, але, почувши барвистий опис нетерпимою ситуації з питною водою в громадських місцях, Грехем погодився вкласти 200 тисяч доларів.

Мур використовував свої знайомства в Канзасі і умовив доктора Крумбайна публічно відрекомендувати одноразові стаканчики в якості єдиного і грамотного вирішення проблеми з розповсюдженням інфекції. Незабаром після цього один професор з коледжу Лафаета опублікував дані дослідження, проведеного ним в школах. Дані показували наявність безлічі різних вірусів у воді безкоштовного питного бачка. Батьки школярів вдарилися в паніку, так само як і адміністрація шкіл і працівники охорони здоров`я.

Мур безсоромно роздував вогонь загального страху публікацією своєї реклами. lt; Пощадите своїх дітей! gt; - кричали заголовки його рекламних статей. Прикладена до тексту картинка показувала, як явно хвора людина - на останній стадії туберкульозу - п`є з кухля суспільного крана, а поряд стоїть безневинна молода жінка і чекає своєї черги.

"Чи не користуйтеся загальної кухлем! Це як чума! Де б ви не побачили громадську питну точку, домагайтеся її негайного закриття!" - заклинав інше відозву. "Темна хмара епідемії грипу знову загрозливо повисло над нами ... Грип сидить на краю гуртки загального користування!"

І одноразові стаканчики пішли в хід. З 1912 року один штат за іншим став наслідувати приклад Канзасу. Гуртки загального користування зникли, а паперові стаканчики з`явилися всюди: в школах, конторах, поїздах. Мур вирішив з часом, що назва lt; безмікробних стаканчікіgt; звучить занадто по-медичному. Поруч з фабрикою, що виготовляє стаканчики, розташовувалася компанія lt; Діксі Доллgt ;, що займалася виробництвом іграшок (Долл - лялька). Мур і власник "Діксі Долл" були старими друзями. Мур попросив приятеля lt; одолжітьgt; йому слово lt; Діксіgt; (Dixie). Так в наступні роки і стали називатися паперові стаканчики: lt; Діксі капсgt; (Dixie Сups). Їх і нині можна бачити на кухнях, ванних кімнатах, в кафе-морожених, всюди.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!