Проблеми зі спілкуванням

Я + Інший.
У кожного з нас є стереотипи сприйняття себе та інших. Причому дуже і дуже стійкі. Основних моделей сприйняття чотири: «я - хороший, ти - хороший», «я - хороший, ти - поганий», «я - поганий, ти - хороший», «я - поганий, ти - поганий».
Давайте докладніше розберемося з першими двома моделями.

Якщо мислити в термінах презумпції провини або невинності, то перша модель ( «я - хороший, ти - хороший») ґрунтується на думці, що інший спочатку сприймається позитивно, поки він не довів іншого. Ви знаєте, що слово «друг» походить від слова «інший»? Так ось в цьому випадку «іншого» швидше друг, ніж потенційний ворог. Така комунікативна презумпція невинності.

Інша позиція, яку можна назвати комунікативної презумпцією вини ( «я - хороший, ти - поганий») ґрунтується на сприйнятті іншого як потенційного «ворога». Інакше кажучи, інший - поганий, поки не довів, що він хороший і йому можна довіряти.

Звідки що росте.
Обидві позиції закладаються ще в дитинстві, починаючи з народження.

Крок перший.
Перший рік життя - це період формування базового довірив до світу. Якщо дорослі (особливо мама) відгукуються на потреби дитини, часто беруть його на руки, посміхаються і пестять, то формується фундамент довіри до інших людей. Втім, у людей з презумпцією провини з базовим довірою до світу може бути все в порядку.

Крок другий.
Раннє дитинство - період спостереження ,. Далі оточення дитини все розширюється. Він починає спостерігати, як його близькі спілкуються з іншими людьми. Якщо мама відкрита до спілкування, спокійна і доброзичлива, то і у дитини формується розуміння того, що інші доброзичливі і безпечні. Інша справа, якщо дорослий в спілкуванні демонструє підозрілість, закритість і напруженість. У цьому випадку дитина починає сприймати спілкування як щось потенційно небезпечне, а іншу людину як того, хто може заподіяти шкоду.

Крок третій.
Дитинство - безпосереднє спілкування. У цьому процесі роль дорослого виключно важлива. Мені регулярно зустрічаються батьки, які обмежують контакти дітей, підкріплюючи їх страхом. Наприклад, відводять дитину з майданчика, як тільки на ній з`являється хтось інший ( «він тебе вдарить, піском обсипле, іграшку відбере»). Вони завжди готові захистити чадо від можливих «зазіхань». Дитина звикає до того, що інші діти потенційно небезпечні. І якщо він потрапляє в дитячий сад, то там може змінити стереотип сприйняття, але зробити це непросто, так як вдома ситуація зберігається.
Звичайно, кожен з нас може зіткнутися з ситуацією, коли довіра руйнують обставини. Кожному зустрічалися люди, про яких пізніше ми думали: «Йому не варто було довіряти». Переживши цю ситуацію і внутрішньо її переробивши, ми повертаємося до первісної позиції - довіри або недовіри. Саме вона важлива.

Кому на світі жити добре.
Хто має більше можливостей для ефективного спілкування? Думаю, що відповідь очевидна - той, у кого сформована комунікативна презумпція невинності. Такі люди більш ефективно налагоджують контакти, бо спочатку позитивно ставляться до нових людей. Така позиція допомагає і в підтримці відносин: «Я - хороший і намагаюся для тебе-ти - хороший, і я чекаю від тебе того ж у відповідь». У відносинах з`являється ефект позитивного взаємообміну. Ця основа дозволяє вирішувати і гострі ситуації, якщо вони виникають.
А ось презумпція провини може блокувати спілкування вже на етапі налагодження контакту. Як то кажуть, «я йому нічого не зробив, а він дивиться так, як ніби в чомусь підозрює». Чи захочеться продовжувати спілкування, налагоджувати більш тісний контакт? Якщо контакт зберігається, то «інша сторона» весь час відчуває себе незручно, ніби їй весь час доводиться виправдовуватися.

«Так я і знав!»
Люди з презумпцією винності часто отримують підтвердження того, що оточуючі «погані» і їм не варто довіряти. І відбувається це з трьох причин.

Перша причина.
"Хто шукає той завжди знайде". Людина в нейтральних стимулах бачить «кримінал» ( «не так подивилася», «обіцяв і забув», «не подзвонив»). Про те, що в іншої людини може бути мотивація, ніяк не пов`язана з бажанням нашкодити, такі люди забувають.

Друга причина.
Здійснене пророцтво. Варто сформулювати щось на зразок «мене завжди обманюють» або «люди несправедливі до мене», як це стає реальністю. Чому? Тому що людина поводиться певним чином. Той, хто чекає, що його обдурять, поводиться так, як ніби це вже сталося.

Третя причина.
Втома. Рано чи пізно настає момент, коли втома від таких відносин переважує те позитивне, що в них є. Як сказав один чоловік ревнивої дружини, «мені так набридла необгрунтована ревнощі, що я дійсно знайшов нову жінку». Звичайно, для дружини це привід сказати: «Не дарма я не довіряла! Всі козли, і він такий же! »Але визнати те, що саме її дії призвели до такого розвитку ситуації, означало б прийняття відповідальності і необхідності змін. А це завжди складно.

Олександра Гуленкова, психолог, гештальттерапевт - «Я хочу мінятися!»
На жаль, просто вирішити змінити ставлення до оточуючих і зробити це - не одне й те саме. Тан, жінка, яка дотримується принципу «все мужики козли», одна з найяскравіших представниць презумпції винності, може розуміти, що саме ця установка заважає їй зустріти коханого. Однак позбутися від подібних думок вона не в силах. Справа в тому, що більшість установок виконує захисну роль для нашої психіки, наприклад вона може бути способом не зустрітися з чимось в реальному житті. Такій жінці вона потрібна для того, щоб ігнорувати свою поведінку з чоловіками, власний внесок у відносини. Справитися з звичним способом поведінки самому досить складно. Переважна кількість змін відбувається завдяки відносинам з іншими людьми, проте не менш важливою є здатність звертати увагу на свої дії, думки і почуття. Однак перш за все важливо знайти в собі бажання змінюватися.

Жертви спілкування.
Одного разу мені прийшло таке лист: «Підкажіть, як навчаться, не вірити так повно і надмірно, шкір я? `Знаю, що дуже близько підпускаю людей до себе, довіряю всім і не чекаю підступу, Ось па днях зробила ту ж помилку. Це розчаровує. Не можу прийти до душевної рівноваги. Як можна трохи довіряти або трохи любити? »

Будь-які крайнощі погані, так як обмежують репертуар поведінки. Так, крайня довірливість може не дозволити людині формувати адекватний досвід спілкування. У цьому випадку він, як кажуть, «не робить висновків» і «натикається на ті ж граблі». Нормальна ситуація, коли людина, зіткнувшись з некрасивими діями з боку оточуючих, робить практичні висновки, наприклад: «не варто розповідати особисту інформацію малознайомим людям», або «дещо потрібно тримати при собі», або «в наступний раз, коли ситуація почне повертатися таким чином, я буду знати, що робити і чого не варто ».
Цікаво, що люди, зовні провідні себе схоже, можуть бути крайніми представниками як презумпції невинності, так і провини. Чи могла дівчина, яка написала цей лист, володіти презумпцією вини по відношенню до інших людей? Так. Міг спрацювати варіант «самоздійснюваного пророцтва». А безкрає довіру, яке вона інвестує в оточуючих, може бути варіантом позиції «я - хороша» (а хороші люди довіряють оточуючим). Але лише на поверхні, а глибше - «доведи мені, що тобі можна довіряти» або навіть «доведи мені, що тобі довіряти не можна».

Вигідний старт.
Якщо ви в спілкуванні дотримуєтеся презумпції невинуватості, то це спочатку більш вигідний старт. Потрібно лише не боятися отримувати негативний досвід і коригувати спілкування. Поступово кожен з нас вчиться бути більш уважним до сигналів спілкування, які свідчать: «Небезпека!» Придбання цього досвіду не означає, що ви стали менше довіряти оточуючим. Адже базове сприйняття зберігається.

Якщо ж ви запідозрили, що схиляєтеся до презумпції вини, то, можливо, ви знайшли відповідь на питання, чому в спілкуванні з іншими у вас так багато проблем. Усвідомлення - перший крок щодо прийняття відповідальності. Як би не виховували вас в дитинстві, які б обставини ні супроводжували ваше життя, доросла людина здатна до змін. Добре, якщо на цьому шляху вас буде супроводжувати психолог або психотерапевт. Тоді процес змін і себе, і зовнішньої реальності буде більш стійким.

Автор Васількіна Юлія