Психічні процеси і психічні освіти

психічні процеси

В результаті будь-якого психічного процесу як діяльності мозку виникає ту чи іншу освіту - чуттєвий образ предмета, думка про нього і т.д. Це утворення (образ предмета), однак, не існує поза відповідного процесу, крім відбивної діяльності-з припиненням відбивної діяльності перестане існувати і образ. Будучи продуктом, результатом психічної діяльності, образ, фіксуючи (в слові), в свою чергу стає ідеальним об`єктом і відправною точкою подальшої психічної діяльності. Образ, отже, двояко, двосторонньо включається в психічну діяльність.

Всякий емоційний процес, тобто процес, в якому його емоційний ефект - зміна емоційного стану людини - є головним психологічним ефектом, теж оформляється у вигляді певного утворення - емоції, почуття. І ці освіти, як і образи предмета, не існують поза, крім тих процесів, в яких вони формуються. Кожне почуття, що виступає як стійке освіту, що триває роками, іноді проходить через все життя людини (любов до іншої людини, до свого народу, до правди, до людства і т.д.), є сплетіння почуттів-процесів, закономірно виникають при відповідних обставинах .

Так, почуття любові до іншої людини - це почуття радості від спілкування з ним, захоплення від того образу людського, який при такому спілкуванні з ним виявляється, пов`язаної з цим ніжності до нього, турботи про нього, як тільки йому починає щось загрожувати, засмучення, коли він терпить невдачі або піддається стражданням, обурення, коли по відношенню до нього відбувається несправедливість, гордості, коли в важких умовах він виявляється на висоті, - всі ці почуття висловлюють стосовно до різних обставин, їх викликають, одне і те ж відноси е до людини. Кожне з них, як і всі вони разом, - процеси, закономірно викликані їх об`єктами (звичайно, в даному випадку, як і взагалі, впливу об`єктів можуть закономірно викликати психічні явища лише остільки, оскільки вони переломлюються через сформовані в суб`єкті внутрішні відносини, обумовлюючи їх закономірностями).

Вивчення психічних процесів

Вивчати психічні процеси, психічну діяльність, - значить тим самим вивчати формування відповідних утворень. Безвідносно до утворення, яке формується в процесі, не можна, власне, окреслити і самий процес, визначити його в специфічному відміну від інших психічних процесів. З іншого боку, психічні освіти не існують самі по собі поза відповідного психічного процесу. Будь-яке психічне утворення (чуттєвий образ речі, почуття і т.д.) - це, по суті, психічний процес в його результативному вираженні.

Через своє результативне вираження, через свої продукти психічна діяльність співвідноситься зі своїм об`єктом, з об`єктивною реальністю, з тими областями знання, які її відображають. Через свої продукти - поняття - розумова діяльність переходить в сферу логіки, математики і т.д. Тому перетворення продуктів розумової діяльності, наприклад понять, їх засвоєння, в основний предмет психологічного дослідження загрожує привести до втрати його специфіки.

Концентрація психологічного дослідження на продуктах розумової діяльності, взятих окремо від неї, - це і є той «механізм», за допомогою якого часто-густо здійснюється зісковзування психологічного дослідження в чужий йому план методично-геометричних, арифметичних і тому подібних міркувань. У психологічному дослідженні психічні освіти - продукти психічних процесів - повинні бути взяті саме як такі. Вивчення психічної діяльності, процесу, в закономірностях його протікання завжди має залишатися в психологічному дослідженні основним і визначальним.

Психічний процес як емоційно-вольової процес

Всякий психічний процес є відображенням, образ речей і явищ світу, знання про них, але, взяті в своїй конкретній цілісності, психічні процеси мають не тільки цей пізнавальний аспект. Речі і люди, нас оточують, явища дійсності, події, що відбуваються в світі, так чи інакше зачіпають потреби і інтереси відображає їх суб`єкта. Тому психічні процеси, взяті в їх конкретної цілісності, - це процеси не тільки пізнавальні, а й «афективні», емоційно-вольові. Вони висловлюють не тільки знання про явища, а й ставлення до них-в них відбиваються і самі явища, і їх значення для відображає їх суб`єкта, для його життя і діяльності.

Справжньою конкретної «одиницею» психічного (свідомості) є цілісний акт відображення об`єкта суб`єктом. Це складне за своїм складом освіта-воно завжди в тій чи іншій мірі включає єдність двох протилежних компонентів - знання і відносини, інтелектуального і «афективного» (в вищевказаному сенсі), з яких то один, то інший виступає в якості переважаючого. Справді життєвої наукою психологія може бути, тільки коли вона зуміє, не виключаючи і аналітичного вивчення відчуттів, почуттів і т.п., психологічно аналізувати життєві явища, оперуючи такими нефункціональними «одиницями» психічного. Тільки таким чином можна, зокрема, побудувати справді життєве вчення про мотивацію, що становить основне ядро психології особистості.