Про професію психолог-консультант

В останні роки все більше уваги приділяється питанням розробки професійно-кваліфікаційних вимог до підготовки психологів-консультантів. У вітчизняних і зарубіжних дослідженнях все частіше піднімається тема особистості психолога-консультанта і психотерапевта. Хто все-таки може і хто не може бути психологом-консультантом, хто він - цей безумовний професіонал в області психологічного консультування, якими якостями він повинен володіти. Багато психологів-практики піднімають питання, що стосується професійного відбору в спеціальність психолог-консультант, широке обговорення отримала проблема підготовки в області психологічного консультування. В даний час серйозні побоювання фахівців, що працюють в області психологічного консультування (психологів, психотерапевтів, психіатрів), пов`язані з низьким рівнем підготовки майбутніх психологів-консультантів. По суті майбутні психологи-консультанти приходять в цю професію, маючи в своєму арсеналі лише перелік відомих в світі методів і технік психологічного консультування.

Основний напрямок, по якому ведеться підготовка майбутніх психологів-консультантів, це так званий інтеграційний і Мультимодальний підхід в психотерапії і психологічному консультуванні, який багато в чому є компромісом, оскільки передбачає використання набору методів і технік, які вибираються зі різних психологічних і психотерапевтичних концепцій, але найчастіше не підкріплені однієї загальновизнаної теоретичної концепцією. Такий психолог-консультант володіє безліччю інструментів, і при цьому не володіє цілісним поглядом на особистість людини. Молодий фахівець, часто не має ніякого власного досвіду в проходженні спеціальних тренінгів або психотерапії, намагається застосовувати всі методи і підходи відразу, фактично, не володіючи жодним. Сам процес роботи ставати джерелом постійного психологічного дискомфорту для психолога.

Наприклад, М.М. Обозів (1998) розглядає такі особистісні особливості консультанта, як емоційна чутливість, вразливість, низька толерантність, як позитивних, сприяють кращому розумінню проблеми. При цьому представляється досить очевидним, що володіє вищезгаданими особистісними характеристиками фахівець не буде задоволений своєю діяльністю і своїм внутрішнім станом, якщо від нього вимагається директивно керувати психологічним консультуванням, виступати з позиції "зверху". З іншого боку, фахівець, який намагається працювати в гуманістичному підході і при цьому не володіє глибоким інтересом до людей, терпінням в спілкуванні з ними, емоційної чуйністю, емпатією, гнучкістю, креативністю, відкритістю, погано усвідомлює власні переживання, швидше за все, буде мало ефективний і слабо задоволений своєю роботою.

В силу цього контакти між російським психотерапевтичним співтовариством і західними професійними групами, що діють в рамках загальновизнаних модальностей (психоаналіз, біхевіоризм, гештальт-підхід, когнітивна психотерапія і т.д.), практично не розвиваються. Великого поширення набули не завжди мають достатню наукове обгрунтування маніпулятивні та паранаукові техніки, в ряді випадків видаються за нові методи в психологічному консультуванні. Психотерапевтична культура населення залишається надзвичайно низькою, що відкриває величезні можливості для всіляких спекуляцій і зловживань клієнтами, проте професійна громадськість поки мало що може цьому протиставити.

У Росії тільки починає формуватися система професійної підготовки психологів-консультантів. В даний час їх навчання проводиться майже виключно як теоретичне, при цьому прийняті нормативи навіть теоретичної підготовки в десятки разів менше, ніж діючі в Об`єднаній Європі. Практично у всіх Західних країнах майбутній психолог-консультант в процесі підготовки обов`язково проходить персональну психотерапію (тобто - відпрацьовує певну кількість годин на ролі клієнта у терапевта саме того напрямку, який вивчає) або тренінги. У цьому процесі він знайомиться з почуттями, які відчуває клієнт, і опрацьовує власні проблеми, щоб не привносити їх у роботу з клієнтом, а також переконується в тому, що та чи інша психотерапевтична концепція реально діє і підтверджується на практиці. Це призводить до необхідності інформувати майбутніх психологів-консультантів про необхідність, а головне, про можливість отримання додаткової практичної підготовки в ліцензованих центрах та інститутах після отримання базового психологічного освіти.

Лебедєва О.О.