Вивчення етнокультурного розвитку в етнічної психології

Умови формування етнічної психології, закладення основ поведінкових стереотипів і складання психічної спільності соціуму пов`язані з величезним пластом культурно-історичних процесів. Так само, як зародження і стабілізація специфічних форм культури, знаходяться в безпосередній залежності від різних сторін еволюції системи життєзабезпечення і супутнього їй освіти комплексу громадських зв`язків та інститутів, так і формування такого уніфікованого явища в психіці людини, як етнічна психологія, зароджується, розвивається і стабілізується на тлі і глибоко в надрах всіх цих культурно-історичних реалій. І якщо етнічна психологія є психологічне вираження всієї сукупності специфічних етнокультурних характеристик соціуму, то історичні процеси формування цієї сукупності, по суті, є відображенням причинно-сутнісних зв`язків і універсалізації ментальності етносу, супутніх йому на всіх історичних етапах і хронологічних зрізах. Власне етнічна психологія є результат психічної спільності сформованого етносу.

Серед величезної кількості етноідентіфіцірующіх ознак переважна більшість складають елементи, більш-менш адекватно відображають реальну культурну окремішність. У другій половині двадцятого століття саме культуру найчастіше називають основним чинником, що лежить в основі міжетнічних відмінностей психіки. Ряд етнопсихологічних шкіл займається вивченням зв`язку між культурою і психологічними - насамперед, особистісними - характеристиками. Всі ці обставини вимагають осмислення поняття "культура", "етнос", "етнокультура", "нація".

Під культурою (від лат. Сultura - обробіток, виховання, освіту) розуміється спосіб організації і розвитку людської життєдіяльності, представлений у продуктах матеріальної і духовної праці, в системі суспільних норм і установ, в конфесіях, цінностях, в сукупності відносин людей до природи, до собі, до інших людей і т.д. У культурі фіксуються якісне своєрідність історично-конкретних форм цієї життєдіяльності - етнічних спільнот, епох, етапів розвитку.

Культура може одночасно виступати як в якості засобу об`єднання, так і в якості засобу роз`єднання людей. Це властивість культури лежить в основі її етнічної функції - етноінтегрірующей і етнодіфференцірующіх. Ці функції відносяться до таких соціокультурним етнічними ознаками, як мова, обряди, традиції і т.п.

Найбільш поширеним і загальноприйнятим є визначення етносу, дане Ю.В.Бромлеем: етнос - це історично сформована на певній території стійка сукупність людей, що володіють загальними відносно стабільними особливостями мови, культури і психіки, а також усвідомленням своєї єдності і відмінності від інших утворень (самосвідомістю ), фіксованим в самоназві. З позиції психології можна визначити етнос як стійку у своєму існуванні групу людей, які усвідомлюють себе її членами на основі будь-яких ознак, які сприймаються як етнодіфференцірующіх.

Етнокультурний розвиток в онтогенезі розгортається в континуумі освоєння культури, яка не перестає пред`являти людині певного роду приписи, санкції і обмеження, що стосуються способу, форми, заходи, порядку виконання дій у повсякденному житті з конкретним набором культурних знань, умінь, навичок. Центральним в етнокультурному розвитку людини є засвоєння способів взаємовідносин і взаємодії зі світом, сформованих в ході оволодіння культурним досвідом і заснованих на оволодінні набором культурних засобів свого народу. Очевидно, що предметом аналізу етнокультурного розвитку людини є культурна практика, культурні форми діяльності, т. Е. Система життєдіяльності людини в контексті етнокультурного світу.

Гатаєви Б.Т.