Введення в тему -відносна добра і зла

Моральний і кримінальний кодекси - що між ними спільного?

Якщо міркувати досить тверезо, то дуже легко прийти до висновку, що душевні якості людини не можуть бути однозначно розділені на хороші або погані, правильні чи неправильні. У тих чи інших ситуаціях, одне і те ж якість може зіграти і в плюс і в мінус. Чи згодні?

Але вже, якщо братися за цю тему, то треба відразу дивитися ширше. Адже під ідеєю, що всі якості і риси характеру не хороші і не погані, лежить інша, глибша і грунтовна. А саме, що взагалі, будь-які оцінки і ярлики - навіть ті, до яких ми намертво прикипіли - неоднозначні і відносні. Немає в житті нічого абсолютно доброчесного і нічого абсолютно злого. Є тільки суб`єктивні погляди і думки прив`язані до різних систем цінностей.

Так, наприклад, всі наші уявлення про хороше і погане, праведному і неправедному мають коріння в християнській системі цінностей. Взявши за основу біблійні заповіді, ми можемо розсудити, що оте дію гарне, а це ось - погане. Це цілком правомочна градація. Точно так само можна було б взяти Кримінальний кодекс і оцінити дію з точки зору законності - легально чи нелегально. Але якщо у випадку з КК ми завжди пам`ятаємо, що це всього лише кодекс, всього лише домовленість людей про дотримання певних соціальних правил, то в разі християнського морального кодексу, ми про це абсолютно забуваємо. А в результаті, нам здається, що є якісь універсальні цінності, які не залежать ні від якої домовленості, і що «добре» завжди можна відокремити від «злого».

Моральний кодекс - корисна штука. Він допомагає жити комфортно в умовах соціуму. І все добре до тих пір, поки людина абсолютно свідомо вибирає бути ввічливим і порядним, а не просто сліпо слідує тому, що в нього силою утовкмачили вихователі. Але вся біда в тому, що, забуваючи про штучне походження моральних засад, люди часто виявляються в саморуйнівної ситуації, коли постають перед вибором - вчинити «по совісті» (за кодексом) або у відповідності зі своїми дійсними перевагами. Якраз на цьому грунті зародилася вся психологія. Внутрішній конфлікт між «я хочу» і «не можна, тому що це погано» призводить до страшних наслідків - в залежності від своєї напруженості, аж до впадання в ті стану, які прийнято називати божевіллям, божевіллям.

У застосуванні до психології це означає, що душевну рівновагу людини залежить від того, наскільки чесний він перед собою, наскільки добре він знає, чого хоче насправді, і від розуміння умовності будь-яких правил і принципів.

Якщо людина готова голову скласти за те, щоб вважатися хорошим і праведним, він неминуче доведе себе до ручки тим, що постійно буде розривати свою душу на частини зсередини. Душі не властива мораль, їй властива природність. І ця природність, якщо їй довіритися, виявляється втіленням праведності, до якої закликає будь-яка релігія. Тобто, праведність визначається не строгим проходженням моральним принципам, озвученим в священному писанні, а тим, наскільки людина в світі з самим собою, своєю природою, своєю душею. Саме внутрішній спокій і рівновагу створюють той тип людей, яких вважають святими.

Це в порядку вступу в тему ... Більш детально і в практичному застосуванні ми до цих питань ще повернемося.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!

Різне