Нескінченні сумніви

І ось цей ось страх розвінчання власного райдужного образу змушує нас занурюватися в сумніви. Ми шукаємо такий варіант рішення, при якому наш чудовий образ не постраждає, а в ідеалі - розквітне новими фарбами. Часто можна себе зловити на такому фокусі, що вирішуємо ми начебто СВОЮ проблему, але правильність вибору оцінюємо, дивлячись на себе чужими очима, - ми більше зосереджені на тому, що вважатимуть «правильним» інші, а не те, що буде «правильним» для нас самих. А в підсумку ми вибираємо ту дію, яке задовольнить будь-кого, крім самого важливого для нас людини на всій Землі.

І це ще не найгірший варіант. Вступити або зробити вибір відповідно до очікувань оточуючих не боляче-то здорово, але ще гірше - відмовитися здійснювати вибір в принципі. Можна вчинити по-своєму, можна вчинити відповідно до очікувань, а можна не чинити ніяк і просто втекти з ситуації - відмовитися здійснювати вибір або ж вибір зробити формально, але при цьому відповідальність на себе не брати (замість цього - заздалегідь призначити винних, які потім будуть розплачуватися за «неправильний» рада).

До всіх цих проблем призводять саме сумніви. У найгіршій формі вони змушують нас відмовитися від вибору взагалі, в легшій - відмовитися від СВОГО вибору на користь чужих очікувань, а в самій легкій формі - зробити вибір на власний розсуд, але все-таки залишитися в тривожному стані, заздалегідь вишукуючи собі лазівку, щоб уникнути відповідальності і виправдатися за прийняте рішення.

Зверніть увагу на це слово - «виправдатися». Саме цим зайнята наша голова, коли ми «думаємо» над тим, як нам вчинити. Нам здається, що з усіх сил ми намагаємося тверезо роздумувати над своєю ситуацією і шукаємо правильне рішення, але якщо подивитися уважніше, то виявляється, що основний вектор міркувань веде в зовсім іншому напрямку. Ми шукаємо НЕ правильне і тверезе рішення, а - «виправдане». Тобто нас не хвилює правильність рішення, як така, нас цікавить, як «виправдати» своє бажання вступити якимось певним чином. Наш внутрішній діалог з приводу спірної ситуації зайнятий пошуком самовиправдання, і нічим більше.

Так-так, в більшості випадків, ми, в общем-то, віддаємо собі звіт в тому, чого хочемо насправді. Але це не позбавляє нас від сумнівів, адже слідувати своїм бажанням нас відучили в самому дитинстві. Набагато важливіше - надходити «правильно», щоб зберегти пристойний вигляд в чужих очах і не бути вигнаним із загальної пісочниці.

Так ось. Ми розмірковуємо над «правильним рішенням» і іноді - О чудо! - нам вдається прийти в той щасливий стан, коли нам чітко здається, що правильний варіант знайдений. У цей момент, серце починає битися (або навпаки настає заспокоєння - коли як) і руки вже сверблять приступити до виконання задуманого - адже тепер ми знаємо, що робимо правильно, а, значить, ми - хороші, ми молодці і, навіть якщо ми зазнаємо невдачі, вибір-то ми зробили правильний, а, отже, нічого, крім матеріальних втрат, нам не загрожує! Знайомий стан? Приємне?

Ось до цього стану ми і прагнемо прийти, коли занурюємося в свої думи-сумніви. Якщо нам це вдається, ми тут же здійснюємо дію, якщо немає - ми з великою ймовірністю відкладемо питання до кращих часів або закриємо очі і зробимо безвідповідальний вибір навмання. І всім нам дуже б хотілося жити без всіх цих сумнівів - знати або мати можливість з`ясувати, як вчинити правильно в кожній конкретній ситуації.

А тепер - обіцяний фокус! Ми вже якось розбирали тему правильного-неправильного і прийшли до висновку, що це категорії відносні, і, що один і той же вибір може виявитися правильним, з однієї точки зору, і категорично неправильним - з іншого. Тобто, простіше кажучи, правильних виборів не буває взагалі ніколи. Тоді, як же виходить так, що в окремих ситуаціях ми абсолютно впевнені, що знайшли правильне рішення?

Це, як вічні пошуки вічного двигуна - є маса дуже цікавих ідей, які здаються потенційно успішними рівно до тих пір, поки ідея не буде втілена в діючій моделі, і практика наочно покаже, що модель не діє через якийсь необлікованої дрібниці. А ідея здавалася геніальною! Так і з ситуацією вибору - якщо ми примудрилися досягти впевненості, що правильний вибір знайдений, значить, ми себе спритно обдурили!

«Правильного» вибору бути не може, а значить і не може бути і внутрішнього заспокоєння щодо правильності свого вибору.

Всім нам хочеться досягти того стану, коли не буде сумнівів, але якщо нам це вдається, значить ми обвели себе навколо пальця - замість правильного вибору ми знайшли ефективне виправдання власним вибором. Ми знайшли таку логічну послідовність, за допомогою якої ми зможемо обґрунтувати свій вибір в очах тих людей, чия думка про нього нам важливо. Мусолять свої сумніви, ми вигадуємо таку брехню, яка б в достатній мірі зійшла за правду. І часто нам це вдається, тому ми продовжуємо це робити знову і знову.

Отже. Відсутність сумнівів в ситуації вибору - це не нормально. Сумніви зобов`язані бути, а якщо їх немає, значить, в силу вступив якийсь якісний самообман. Але, як тоді бути з красивими ідеями на кшталт тієї, що воїн ніколи не сумнівається в прийнятих рішеннях?

Протиріччя тут немає. Тонкість в тому, що існують два типи сумнівів: сумнів у «правильності» того чи іншого вибору, яке нерозв`язною за своєю суттю, а, значить, не може бути задоволено, і, друге - сумнів в скоєному виборі. Відчуваєте?

У ситуації невизначеності, коли ми точно знаємо, що «правильного» вибору не існує, ми, тим не менш, змушені приймати рішення і діяти, не маючи ніяких гарантій того, що обраний шлях приведе до бажаного результату. Вибір доводиться здійснювати в будь-якому випадку, і ось тут, коли рішення прийнято, немає більше місця ніяким сумнівам. Так, це завжди крок в одну з невідомих, але ми повинні вибрати щось одне, і з цього моменту інші шляхи перестають для нас існувати - ми беремо на себе відповідальність реалізувати саме ЦЕЙ вибір і сумніватися над ним нам більше ніколи. Сумніви про «правильності» обраного шляху при цьому повинні залишитися, але відійти на задній план, як щось не має особливого значення ... як настирливий писк комара над вухом.

Загалом, якщо у вас немає сумнівів, значить, ви в черговий раз себе обдурили. Якщо ж ви все ще віддаєте собі звіт в тому, що сумніваєтеся в правильності свого вибору, значить, не все ще втрачено ... тільки зробіть собі послугу - перестаньте намагатися від цих сумнівів позбутися. Залиште свої сумніви в спокої, нехай пищать - ложки-то немає!