Чи готовий ваш дитина до школи? Поради психолога.

Безумовно, легше пристосуватися до тих змін у житті, які пов`язані з початком навчання в школі і успішніше себе реалізувати зможе та дитина, яка готова до шкільного навчання.

У психології виділяють таке поняття, як «готовність дитини до навчання». Що означає це поняття, з чого воно складається, чим визначається?

В цілому поняття «готовності дитини до школи» розглядається, як комплексне, багатогранне, яке охоплює всі сфери життя і діяльності майбутнього першокласника.

Необхідно відразу розділити поняття педагогічної та психологічної готовності до школи.

Під педагогічною готовністю, як правило, мається на увазі вміння читати, рахувати і писати. Однак саме по собі наявність лише цих вмінь та навичок не є гарантом того, що дитина буде вчитися успішно.

Психологічна готовність до навчання в школі включає такі компоненти:
1. фізіологічна готовність-
2. інтелектуальна (пізнавальна) готовність-
3. емоційно-вольова готовність-
4. соціальна готовність-
5. мотиваційна готовність.

Фізіологічна готовність означає достатній рівень дозрівання організму дитини, стан його здоров`я. Зрозуміло, що здорові діти краще пристосуються до змін, пов`язаних з початком навчання.

Інтелектуальна (пізнавальна) готовність пов`язана з відповідним рівнем розвитку пізнавальної сфери дитини, тобто тих процесів, завдяки яким дитина пізнає навколишній світ: мислення, увагу, пам`ять, сприйняття, уяву.

Мислення є найважливішою функцією мозку людини. Ніякої вид діяльності не може обійтися без мислення. А особливо - навчання.

На момент початку навчання в школі дитина повинна володіти певним запасом знань про навколишній світ, про себе, про природу, про інших людей, про стосунки між людьми. Наприклад, він повинен знати своє ім`я і фамілію- основні кольори і основні геометричні фігури (трикутник, прямокутник, коло). Володіти і розрізняти поняття «більший» - «менший», «вищий» - «нижчий», «ширший» - «вже». Бажано, щоб дитина орієнтувався в просторі (знав, де права рука, а де ліва, розумів поняття «під», «над», «близько», «між»).

Дитина повинна вміти аналізувати, встановлювати зв`язки, порівнювати, узагальнювати, визначати головні і другорядні ознаки предметів і явищ.

Увага є ще однією складовою інтелектуальної готовності. Чим вище рівень уваги, тим вище буде ефективність навчання. Навчання ставить перед дитиною нові завдання, несхожі на ті, які він звик виконувати під час гри. Навчальні завдання, на відміну від ігрових, містять більше нової інформації, а процес їх виконання вимагає набагато більшого зосередження. Для цього бажано тренувати здатність малюка бути уважним, наприклад, за допомогою спеціальних вправ і розвиваючих ігор.

Безумовно, легше буде навчатися тій дитині, у якого краще розвинена пам`ять. Спеціальні гри, заняття на запам`ятовування інформації (наприклад - віршів, історій) допоможуть розвинути і поліпшити її. Читайте маляті книжки: казки, вірші, оповідання. Після того, як казка прочитана, попросіть, щоб малюк переказав прочитане. Сьогодні в книжкових магазинах (на книжкових ринках і базарах, у кіосках і т.п.) можна знайти і придбати велику кількість літератури з розвитку мислення, пам`яті, уваги, сприйняття, по підготовці дитини до навчання в школі.

Бажано, щоб ваш малюк вмів відповідати на питання, міг аргументувати і висловлювати свою думку. Передумовою цих умінь є достатній словниковий запас дитини.

Достатній розвиток мовлення є ще однією складовою інтелектуальної готовності дитини до навчання.

Гарний розвиток м`язів руки, вміння виконувати пальчиками дрібні дії (наприклад, нанизувати намистинки) буде запорукою того, що дитина легко навчиться писати. Щоб розвинути дрібні м`язи руки, давайте дитині можливість ліпити, малювати, раскрашівать- вирізати чи виривати пальчиками обведені фігурки. Створюйте разом з дитиною різні фігурки з паличок (можна використовувати навіть сірники - тільки обов`язково під Вашим наглядом). Нехай малюк складе таку ж фігурку, яку склали Ви, спочатку дивлячись на неї (так буде розвиватися сприйняття, вміння орієнтуватися на зразок), а потім по-пам`яті (Ваші фігурки із сірників спочатку мають бути дуже простими, поступово їх потрібно ускладнювати).

Розвивати мислення, увагу, пам`ять, дрібну моторику, розширювати словниковий запас можна і під час спеціальних ігрових занять з малюком (саме гра перетворює нудну навчання в яскраве, цікаве пригода), і під час щоденного побутового спілкування. Наприклад, коли Ви гуляєте з малюком, розказуйте йому про те, яке зараз час року, який відбувається в природі- якого кольору проїхала машина-яке дерево вище, а яке нижче. Розповідайте різні відомості про навколишній світ.

Розширювати словниковий запас малюка можна за допомогою гри «Хто більше?»: Загадайте якийсь предмет, чи явище, і називайте його ознаки: хто більше назве? Наприклад: «сніг» - білий, холодний, блискучий, іскристий, м`який, ранній, несподіваний, глибокий, дрібний, пухнастий, лапатий і так далі.

Щоб Ваші гри з малюком були успішними, дотримуйтеся важливого правила: під час гри забудьте про те, що Ви авторитетні і всезнаючі мама, тато, бабуся чи Дедушка- перенесіться у власне дитинство і станьте, хоч ненадовго, знову дитиною - будьте для малюка рівноправним партнером в грі, який також може сумніватися, сумувати і щиро.

Не менш важливою, ніж інтелектуальна готовність, є емоційно-вольова готовність дитини до навчання. Ця складова включає достатній розвиток волі, послаблення імпульсивних реакцій, вміння керувати своїми емоціями (наприклад, слухати, не перебиваючи). Емоційно-вольова готовність вважається сформованою, якщо дитина вміє ставити мету, докладати зусиль для реалізації мети, долати перешкоди, виконувати не цікаву, але корисну роботу.

Чи має Ваш малюк прості, але постійні доручення (наприклад, поливати квіти)? Прибирає чи за собою іграшки? Застеляє чи свою постіль (нехай і з Вашою допомогою)? Чи не перебиває Вас під час розмови? Чи має терпіння? Давши відповідь на ці прості запитання, ви дізнаєтесь, чи сформована у малюка емоційно-вольова готовність.

Наступний компонент - соціальна готовність. Вона містить в собі сформованість у дитини якостей, завдяки яким він може спілкуватися з іншими дітьми і вчителями. Це і бажання спілкуватися, і вміння встановлювати взаємовідносини з однолітками і дорослими- вміння поступатися, підкорятися інтересам дитячої групи, класу-повага до бажань інших людей.

Взагалі, дитина поводить себе з іншими дітьми в школі так, як бачить це і чує вдома. Тобто його взаємини з іншими дітьми є дзеркалом того, які взаємини панують в родині. Саме в родині дитина отримує перші зразки спілкування. Якщо вдома дитина є свідком неповаги членів сім`ї один до одного, сварок, бійок, то він вважає таку поведінку нормальною і сам починає так поводитися в школі.

Мотиваційна готовність сформована, якщо у дитини є бажання ходити в школу, є прагнення здобувати знання, дізнаватись нове, цікаве, виконувати нову соціальну роль - роль школяра. І тут багато що залежить від батьків. Чи не залякуйте малюка школою, фразами подібними такий: «Ось підеш до школи - там тобі покажуть!», Навпаки, постарайтеся налаштувати його позитивно: «У школі буде цікаво, радісно, ти дізнаєшся багато нового і корисного».

Щиро бажаємо Вам, щоб початок навчання малюка в школі стало приємною подією в житті всієї родини.