Інтернет залежність

"І наказав Крон дружині своїй Реї
приносити йому народжувалися
і безжально ковтав їх ".
Легенди і сказання Стародавню Грецію та Давнього Риму
ОРИГІНАЛ ЦІЙ СТАТТІ ТА ІНШІ СТАТТІ:
ПРОЕКТ "ПСИХОЛОГІЯ ІНТЕРНЕТУ"
АДРЕСА В ІНТЕРНЕТІ: https://psynet.carfax.ru
Інтернет залежність
Інтернет в США і Західній Європі розвинений набагато більше, ніж в Росії, досвід цих країн може бути показовим. В даний час інтенсивно обговорюється і досліджується феномен (захворювання / синдром) "(нарко) залежності від Інтернету", або Інтернет-адикції (Internet Addiction Disorder, чи IAD) [8]. З`явився дуже подібний термін Netaholic, або Інтернет-аддикт.
У найзагальнішому вигляді Інтернет-залежність (Internet addiction) визначається як "нехімічна залежність від користування Інтернетом" (Griffits, 1996). Поведінково Інтернет-залежність виявляється в тому, що люди настільки віддають перевагу життя в Інтернеті, що фактично починають відмовлятися від своєї "реальної" життя, проводячи до 18 годин в день у віртуальній реальності. Інше визначення Інтернет-залежності - це "нав`язливе бажання увійти в Інтернет, перебуваючи off-line, і нездатність вийти з Інтернет, будучи on-line" [10].
Обговорення даного феномена почалося не так давно: в 1994 р К. Янг розробила і помістила на web-сайт спеціальний опитувальник і незабаром отримала майже 500 відповідей, автори 400 з яких були визнані, відповідно до обраного критерію, Інтернет-залежними людьми. У 1997-1999 рр. були створені дослідні та консультативно-психотерапевтичні web-служби з проблематики IAD. У 1998-1999 рр. опубліковані перші монографії з даної проблеми (К. Янг, Д. Грінфілд, К. Сурратт) [8].
Кімберлі Янг наводить 4 симптому Інтернет-залежності:
1. Нав`язливе бажання перевірити e-mail.
2. Постійне очікування наступного виходу в Інтернет.
3. Скарги оточуючих те, що людина проводить занадто багато часу в Інтернет.
4. Скарги оточуючих те, що людина витрачає занадто багато грошей на Інтернет.
Часто Інтернет-залежність розуміється набагато ширше, сюди відносять: залежність від комп`ютера, тобто пристрасть до роботи з комп`ютером (ігор, програмування або інших видів діяльності) - "інформаційне перевантаження", тобто компульсивний (від англ .: compulsive - нездоланний) навігацію по WWW, пошук у віддалених базах даних-компульсивний застосування Інтернету, тобто патологічну прихильність до азартних ігор, онлаіновим аукціонам або електронним покупок в інтернеті-залежність від "кібер-відносин", тобто від соціальних застосувань Інтернету - спілкування в чатах, групових іграх і телеконференціях, що може в підсумку привести до заміни наявних в реальному житті сім`ї і друзів віртуальнимі- залежність від "киберсексу", тобто від порнографічних сайтів в Інтернеті, від обговорення сексуальної тематики в чатах або спеціальних телеконференціях "для дорослих" [8].
Дослідники відзначають, що велика частина Інтернет-залежних (91%) користується сервісами Інтернет, пов`язаними зі спілкуванням [10]. Іншу частину залежних приваблюють інформаційні сервіси мережі.
Інтернет-залежність може виникати як залежність від самих різних форм використання Інтернету, за своїми проявами вона схожа з вже відомими формами адиктивної поведінки (наприклад, в результаті вживання алкоголю або наркотиків). За даними різних досліджень, Інтернет-залежними сьогодні є близько 10% користувачів [11]. Інші дослідження називають цифри 2-6%.
Відзначаються особливості Інтернет-залежності - це не хімічна залежність, тобто що не призводить до руйнування організму, по впливу на організм вона ближче до залежності від азартних ігор і т.п. Відзначається, що якщо для формування традиційних видів залежності потрібні роки, то для Інтернет-залежності цей термін різко скорочується: за даними К. Янг, 25% адиктів придбали залежність протягом півроку після початку роботи в Інтернеті, 58% - протягом другого півріччя, а 17% - незабаром по закінченні року. Залежність, як правило, помічають рідні і близькі аддикта щодо змін в його поведінці, розпорядок дня.
Уважно досліджуються механізми виникнення Інтернет-залежності. Так, дуже цікаво висловлювання Дж. Сулера: "Кіберпростір - один із способів зміни стану свідомості. Як і в зміненому стані свідомості взагалі, кіберпростір і все, що в ньому відбувається, здається реальним - часто навіть більш реальним, ніж дійсність". Це твердження дозволяє провести паралель між Інтернет-залежністю і залежностями від хімічних речовин, що змінюють стан свідомості [11].
Велика частина Інтернет-залежних "сидить" в Мережі заради спілкування. Інтернет-залежність стає можливою завдяки відмінностям реального спілкування від віртуального [10]. Чільним фактором, завдяки якому явище набуло широкого поширення, є анонімність особистості в Мережі.
Таким чином, Інтернет є привабливим як засіб відходу від реальності за рахунок можливості анонімних соціальних інтеракцій. Особливе значення тут має почуття безпеки і свідомість своєї анонімності при здійсненні интеракций, включаючи користування електронною поштою, чатами, ICQ. По-друге, це можливість для реалізації якихось уявлень, фантазій зі зворотним зв`язком. І останній пункт - це необмежений доступ до інформації - інформаційний вампіризм [6].



Найбільш руйнівною Інтернет-залежність виявилася для сімейних відносин, так як у залежної людини починають з`являтися нові он-лайн знайомі. Існує проблема "комп`ютерних вдів" (cyberwidow) - це дружини людей, захоплених комп`ютером. Буває, що сім`я розпадається на дві частини - чоловік з комп`ютером "проживають" в одній кімнаті, дружина з дитиною - в інший.
Є багато думок щодо оцінки Інтернет-залежності. Схожі ситуації були свого часу з неприйняттям паровоза або автомобіля, тобто спрацьовував якийсь консерватизм суспільства, не готової до того, щоб прийняти нове культурне явище [9].
Феномен залежності від Інтернету може і повинен бути зрозумілий не просто як виключно патологічна пристрасть, від якого слід за всяку ціну позбавлятися, але і як багата внутрішньою мотивацією пізнавальна діяльність, вознаграждающая так званих аддиктов відчуттям потоку [8]. Під останнім дослідники розуміють емоції, з`являються у користувачів при знаходженні в Мережі.
Є думка, що якщо Інтернет-адикція буде згодом визнана захворюванням (як, наприклад, так званого "кіберрасстройства"), то число страждаючих від нього буде істотно менше, ніж це представляється зараз. У розширенні симптоматики на даний момент зацікавлені фахівці з психічного здоров`я і дослідники цього феномена [8].
Всім нам час від часу трапляється бути адиктивних, більшість з нас вживає зрідка алкоголь, тютюнові вироби, грає в азартні ігри, користується Інтернетом. Але це стає проблемою (аддикцией) тоді, коли починає займати центральне місце в житті. Тобто людина вже не замислюється про якісь своїх соціально-побутові проблеми, не цікавиться майбутнім, не будує ніяких планів, а вся його життя віддане даної, конкретної аддиктивной реалізації. Людина відкладає вирішення важливих для себе проблем на потім, досягаючи комфортного психологічного стану тут і зараз, шляхом аддиктивной реалізації.
Як правило, ті, хто стають Інтернет-залежними, змінюють свою особистість. Це вже не та гармонійна особистість, якій вона, можливо, була спочатку, а особистість вже аддиктивная. По-перше, для аддиктов характерна зміна аддиктивной реалізації. Сьогодні він - Інтернет-залежний, завтра - любовний аддикт, післязавтра - патологічний гравець, а трохи згодом він пішов в наркотики або алкоголізм. Тобто це не виключено.
По-друге, небезпека полягає в тому, що дуже часто, рано чи пізно, адиктивні особистості стають соціально дезадаптованими [6].
У той же час не слід боятися Інтернет-залежності як такої. Оскільки схильність до неї проявляється у тих, у кого є певний фон, тобто якісь особистісні особливості, що сприяють формуванню власне АДДИКТИВНОГО залежної особистості, або аддиктивной реалізації за допомогою Інтернету у вже сформувався аддикта [6].
За проявами залежності від Інтернету нерідко ховаються інші адикції або психічні відхилення. Інтернет-залежність не вважається офіційним діагнозом і часто є симптомом інших серйозних проблем в житті особистості (наприклад, депресія, труднощі в спілкуванні і т.д.) [7].
Безсумнівно, залежні від Мережі потребують кваліфікованої допомоги. На Заході широко розвинене звернення за допомогою в спеціалізовані Інтернет-сайти, функціонують групи за типом "Анонімних Алкоголіків" для Інтернет-залежних, залежних від комп`ютерних ігор.



Серед психотерапевтів широко обговорювалася можливість лікування пацієнтів он-лайн. І більшість згодна з тим, що для нормального психотерапевтичного процесу необхідний особистий контакт терапевта з клієнтом. У Мережі можливо виключно психологічне консультування, такий собі віртуальний телефон довіри, допомогу тут і зараз [6].
Очевидно, проблема Інтернет-залежності існує. Можливо, в ЗМІ її значення дещо перебільшено. В допомоги психотерапевта потребують ті, хто ігнорує повсякденні турботи, у кого виявляється зруйнованою побутове життя.
Матеріали Інтернет стосуються проблем взаємин дітей і Мережі, проблем Інтернет-освіти. Вказується на надмірне захоплення комп`ютером в сім`ях. При цьому батьки на "комп`ютерних діточок» не натішаться, діти ростуть тихими, замкнутими. І так маленька людина поступово йде з соціуму. У нас в школах вже йде тотальна інформатизація, але в сім`ях ще не сформувалася культура дозованого спілкування з комп`ютером [2]. Входження дітей в Інтернет має супроводжуватися контролем з боку батьків і вчителів. У дитини повинні бути сформовані навички живого людського спілкування [5].
Психологи уважно вивчають проблеми, що виникають у обдарованих дітей від спілкування з комп`ютером [4]. Оскільки можливі труднощі в соціальній адаптації у дитини не тільки не будуть долатися, а навпаки, можуть посилитися. Обдаровані діти входять до "групи ризику" і по відношенню до таких негативних наслідків інформатизації, як Інтернет-залежність, ігрова комп`ютерна наркоманія і т.п. Спеціальна увага необхідно приділити і феномену хакерства.
Якщо у обдарованих дітей спостерігається випередження / відставання розвитку різних психічних функцій, то ця дисгармонія посилюється. В результаті не виключена поява маленького монстра. Дитина не є особистістю, у нього ще немає вольової регуляції. Для нього дорослий вихователь є зовнішньою волею. Дорослий повинен управляти розвитком дитини [9].
Дистанційне Інтернет-освіта може бути корисно для особливо обдарованих дітей або для тих, хто віддалений географічно, або для дітей з обмеженими можливостями. Для звичайної ж школи Інтернет - всього лише якесь технічне підмога. Дітям все одно потрібно спілкування з учителем, живим людиною [5].
Існують серйозні небезпеки, з якими діти зустрічаються безпосередньо в Мережі [1]:
довіру до дітей, спілкуючись в Мережі, і можуть спокусити останніх на вчинення непристойних дій.
доступ до порнографії. Діти можуть наштовхнутися на порнографію з огляду на її широкого поширення в мережі. Програмне забезпечення, що обмежує доступ дітей в такі сайти, не завжди спрацьовує, його може не бути в школі, в бібліотеці.
невідповідний контент - сайти з деструктивним змістом, наприклад, з інструкціями з виготовлення бомби. Батькам слід цікавитися сайтами, які відвідують діти, і бути уважним до будь-яких змін поведінки дитини.
увагу до дітей, багато грає в DOOM, QUAKE, мережеві ігри з насильством. Ці діти поводяться агресивніше. Батькам треба знати, в які ігри грає дитина, бути готовими запропонувати конструктивну альтернативу.
Фахівці звертають увагу на Інтернет-кафе, які отримують розвиток в Росії, де дитина, навіть якщо вдома батьки встановили програмний заборону на секспросмотри, отримує доступ до порно [2]. Було б цікаво провести дослідження Інтернет-кафе на предмет їх зручності і безпеки для дітей. Автору доводилося говорити з власниками Інтернет-кафе, які надають дітям можливість працювати практично безкоштовно, дають можливість проводити уроки інформатики для цілих класів. Мета - формування контингенту користувачів Інтернет, "розігрів ринку". Через деякий час нові користувачі почнуть купувати комп`ютери, час в Інтернет. При цьому не всі власники комп`ютерних кафе, консультанти Інтернет-класів в бібліотеках знають, скільки часу дитина може проводити за монітором по санітарним нормам, як часто слід робити перерви.
"Темпи розвитку Інтернету в Росії значно випереджають процес створення і вдосконалення відповідної нормативно-правової бази, яка регламентує відносини в Мережі", - цитує "Парламентська газета" пропозиції щодо основ державної політики в галузі розвитку та використання російського сегменту Інтернету, що розробляються в Мінзв`язку разом з проектами законів про державне регулювання Інтернету.
Інтернет впливає на людей, що накладає відповідальність на тих, хто організовує Мережа, наповнює її інформацією. Тому що інформація завжди несе якийсь виховний ефект. Можна говорити про вироблення етичних принципів, на яких будується Мережу. Такі етичні принципи можуть підтримуватися певними суспільними організаціями, всілякими мережевими рухами, які встановлюють певні норми поведінки організаторів Мережі, з тим щоб не зловживати тими чи іншими віковими особливостями, не зловживати відкритістю людей цієї інформації [6].
Розвиток Інтернету характеризується тим, що будь-які згадки про його державне регулювання зустрічаються Інтернет-громадськістю вкрай негативно. Існує навіть думка, що держава в принципі регулювати Мережа не може [12].
Психологи наводять приклад: У Європі відсоток людей, які звертаються в тоталітарні секти, один і той же. Це аналогічно відсотку психічних захворювань. У Росії проблема посилюється тим, що радянська культура породила тип залежної особистості. Це люди, які схильні до тоталітарного підпорядкування. З цього активним сектам у нас розгортати свою діяльність простіше (до речі, і з використанням засобів Інтернет) [12]. Як і ставлення до сект, сприйняття Інтернету російськими і західними користувачами теж може відрізнятися. З плином часу в Росії розкриють ще не вивчені психологією і психіатрією особливості проблеми, до цього слід бути готовими, оперативно на них реагувати - тактовним регулюванням взаємин у Мережі, створенням спеціальної психологічної служби.
"Виріс і змужнів Зевс і змусив свого батька Крона повернути на світ проковтнув їм дітей. Одного за іншим недолюдок з вуст Крон своїх дітей ..."
використані джерела
1. netaddiction.com/parents.htm
2. "Парламентська газета", 6 лютого 2001 р
3. "Известия", 22 дек. 2000 р
4. psychology.ru/internet
5. expert.ru/expert/special/educat/psyho.htm
6. "Радар", радіостанція "Маяк".
7. mentalhelp.net/guide/iad.htm
8. psychology.ru/internet/ecology/04.htm
9. psycholcigy.ru/internet/round/140400/04_persona.htm
10. Жічкіна А. Соціально-психологічні аспекти спілкування в Інтернеті.
11. Белінська Е., Жічкіна А. Сучасні дослідження віртуальної комунікації: проблеми, гіпотези, результати.
12. psychology.ru/internet/round

М.В. Мірошников (Телемультімедіа, лютий 2001)