Вікові кризи

Криза - це не хворобливе, як багато хто вважає стан людини, а необхідність в назрілих змінах. Це час напруженої роботи душі і свідомості, що дозволяє перейти людині в якісно новий стан.

Внутрішні причини кризи, в основному, пов`язані з віком. І перший наступає вже в 3 роки, коли в дитині прокидаються впертість, непокірність і негативізм. Дитина починає усвідомлювати своє «я». Звідси і його прагнення до самостійності, небажання погоджуватися з рішеннями, які прийняті дорослими. Криза 7-мілетнего віку пов`язаний з тим, що дитині потрібна певна свобода. Йому вже тісно в колі сім`ї, він прагнути до суспільства - у дворі, в спортивній секції або гуртку, в школі, розширюючи тим самим особистий простір. Криза підліткового віку теж має свої складності. Однак якщо дитячі кризи визначаються конкретними, чіткими віковими рамками, то у дорослих вікові межі криз досить розпливчасті.

Багато психологів виділяють криза юності, який починається в 17-18 років і триває приблизно до 22-х. Причиною його появи є внутрішні протиріччя між прагненням до повної самостійності і незалежності від батьків, і невпорядкованістю, невизначеністю в житті, пошуками самого себе.

Наступна критична позначка - криза молодості припадає приблизно на тридцятиріччя, коли людина підбиває перші підсумки, переоцінює колишні цінності і ставить нові цілі. Переоцінка досягнутого стосується не тільки обраної професії, а й друзів, дружина.

Не менш важко, а часом навіть і важче, ніж підлітковий, протікає криза середнього віку. Сумлінно відучившись в вищому навчальному закладі, домігшись стабільності в матеріальному плані і професійної діяльності, обзавівшись сім`єю, людина, якій за сорок і у якого життя увійшла в певну колію, раптом починає задаватися питаннями: «Невже це все чого він зміг досягти?», « Невже більше, ніж є вже не буде? ». Адже велика частина життєвого шляху вже пройдена, а цілі, намічені колись в юності, досягнуті не все. Людина починає переглядати колишні установки і ідеали, шкодувати про те, що колись не зробив. Або ж, він впадає в крайнощі: конфліктує з начальством і колегами, в колі сім`ї поводиться замкнуто і відсторонено, свариться зі старими друзями. У даній ситуації людина підсвідомо просить у навколишніх дати йому тайм-аут, щоб розібратися в собі, зрозуміти себе, усвідомити ті зміни, які відбулися в його душі. Завдання близьких людей в цей момент не просто терпляче перечекати, коли у людини закінчується критична ситуація, а навпаки, обговорювати його переживання і тривоги, утримувати від скоєння необдуманих вчинків. На допомогу тут може прийти і професійний психолог, якому можна не тільки довірити найпотаємніші переживання, але і отримати пораду, як діяти далі. Психологічна корекція дозволяє уникнути сплесків невмотивованої агресії, злоби, роздратованості.

Адже людина, що вступила в смугу кризи, відрізняється підвищеною конфліктністю. Крім цього йому буде корисно звести робоче навантаження до мінімуму, намагатися не з`ясовувати стосунки ні в сімейному колі ні на робочому місці. Це допоможе знайти душевну рівновагу, яке необхідно для прийняття нових необхідних рішень і продовження життя в уже оновленому стані. Дуже корисно зберігати критичність до власних слів і вчинків, і дуже важливо берегти добрі, щирі стосунки з близькими і повагу колег по роботі.

Головна помилка людини, що переживає глибоку вікова криза - спроба звинуватити оточуючих людей в своєму власному дискомфортно стані. Помилка, яка свідчить про психологічну незрілість і неготовність прийняти позитивні моменти цього важкого періоду.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!