Основні вікові кризи у дітей

Кожна дитина по-різному піддається віковим кризам. Це дає йому можливість нормально розвиватися. Важливо вчасно розпізнати цей період і докласти максимум зусиль, щоб полегшити психологічний стан чада. Тому коли ще вчора спокійне дитя починає істереть без причини, не поспішайте вести його на консультацію до психолога.

Чому кожен повинен пережити вікова криза?

Варто пам`ятати, що з фізичним зростанням відбувається також і розвиток нервової системи, яка у дітей ще настільки нестійка. Отримання нових навичок, таких як ходьба і вміння розмовляти, а потім і похід в дитячий сад або школу можуть значно підірвати її. Кризи різного віку проявляються по-різному. Але, тільки пройшовши через це, малюк може сформувати врівноважену психіку, навчитися не тримати негативні емоції в собі.

Такий складний період не повинен лякати батьків, адже він означає, що дитина правильно розвивається. Найчастіше психологи вважають ненормальним відсутність кризових періодів, це на їхню думку, може свідчити про відставання в розвитку. Тільки в дуже складних станах, які заважають нормальній життєдіяльності, потрібно звернутися до профільного фахівця. Він дасть рекомендації для нормалізації становища.

Вік, найбільш підходящий криз

В основному більшість дітей страждають цією напастю в однакові періоди життя. Це обумовлено етапами розвитку нервової системи. Можна виділити кілька періодів, на які потрібно звернути пильну увагу. Це криза:

Одного року.
Двох років.
Трьох років.
Шестирічний.

Далі вже можна говорити про підліткові проблеми, до яких потрібен особливий підхід і окремий розгляд. Знаючи вік, коли ваша дитина найбільш чутливий до навколишнього середовища, можна значно скоротити цей період і зробити його найменш помітним як для малюка, так і для батьків.

Криза першого року життя

Оскільки ця ситуація відбувається вперше в такому віці, багато батьків губляться, не знаючи, як себе правильно вести впадають у відчай і паніку. Але насправді все не так складно, достатньо просто зрозуміти причину складного поведінки.

Найчастіше розвиток навичок розмови і ходьби і є причиною кризи в один рік. Дітям важко осмислити, що вони можуть робити щось нове для себе. Звичайно, до цього малюки теж вчилися повзати, перевертатися, пробували сидіти. Але жодне з перелічених умінь не відкривати перед крихіткою таких колосальних можливостей, як мова і ходьба. Це величезний стрес для, адже він починає по-новому сприймати себе і навколишній світ. Нестійка нервова система може давати збої і проявлятися це буде, наприклад, частим плачем, порушенням сну або запереченням всього, що відбувається.

Ще однією причиною складного поведінки в один рік, є усвідомлення маленьким чоловічком того факту, що мама не завжди знаходиться з ним поруч. Малюк постійно перебуває в нервовому напруженні, намагаючись не упускати мати з поля зору. Складно це дається і для мами, адже жоден з батьків не може байдуже дивитися на страждання свого чада. Стосується це більшості дітей, але є й ті, які вдало уникають такої ситуації.

Психологи радять просто перечекати цей нелегкий час, що буде оптимальним рішенням і для дитини, і для батьків. Ні в якому разі не можна карати Шалунішка, такі методи тільки продовжать кризовий період і негативним чином позначаться на поведінці малюка.

дворічний криза

Коли дитина вже освоїв нові навички, навчився в повній заходів ними управляти, то настає період, в який він захоче стати повністю самостійною. Малюк хоче сам вирішувати коли він буде їсти і спати, намагається одягатися без сторонньої допомоги. Найчастіше від дитини можна почути слово немає.

Це обумовлено ще і тим, що дитина починає чітко усвідомлювати, що не тільки він і мама - це дві різні особистості. Малюк бачить, що кожна людина веде автономну життєдіяльність. Тоді діти такого віку намагаються створити і для себе індивідуальний світ, але в силу віку це не завжди у них добре виходить. Звідси і випливають кризові прояви. Часті істерики, заперечення, норовистість стають першими ознаками дворічної кризи у дітей.

Криза трьох років

Основна стаття: Криза трьох років
У цьому віці більшість дітей стають вихованцями дитячих садків. Там вони можуть спілкуватися з однолітками, звертають увагу на навички інших хлопців. Кожен намагається проявити свою незалежність, здатися більш дорослим і самостійним. Малюки прагнуть робити все самостійно, навіть якщо це у них не дуже вправно виходить. Не можна придушувати це бажання. Дитина може відчути себе неповноцінним, подумати про те, що батьки в нього не вірять.

Результатом трирічного кризи часто стає те, що дитина замикається в собі, стає невпевненим. Для завоювання авторитету діти можуть застосовувати використання брехні, розповідаючи вигадані історії про себе. Щоб допомогти дитині, потрібно пояснювати йому про неправильність такої поведінки. Батьки повинні знаходити способи переконання, які допоможуть досягти компромісу. Знайдіть дитині то завдання, з яким він відмінно розбереться в поодинці. Обов`язково похваліть малюка за правильно виконану роботу. Це значно підвищить самооцінку юного помічника.

шестирічний криза

З дорослішанням до дітей приходить і переоцінка цінностей. Початок навчальної діяльності є найпоширенішою причиною психологічної кризи в шість років. На плечі дітей лягає відповідальність, з якою раніше малюк не був знайомий. До того ж дитина потрапляє в новий колектив, з`являється інше середовище спілкування. Це дуже великий стрес для нервової системи.

Діти такого віку, що схильні до кризи стають швидко стомлює, дратівливими і впертими. Щоб полегшити стан вашого чада, намагайтеся допомагати йому в усіх починаннях, давайте поради, діліться секретами. Це допоможе йому відчути себе більш значущим, додасть впевненості.

Вміючи визначити початок кризового періоду, батьки зможуть надати дитині своєчасну психологічну підтримку. Тим самим це допоможе скоротити складний етап життя малюка. В особливо складних ситуаціях не потрібно соромитися звертатися за допомогою до фахівців.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!

Психологія відносин