Ділове спілкування і психодіагностика: методи психодіагностики

Успіх будь-якої колективної діяльності лежить у відносинах співпраці і довіри, взаємодопомоги та професіоналізму. При цьому не менш важливо

визначити індивідуально-психологічні якості особистості, її реальний стан і можливості, ступінь конфліктне і комунікабельності.

Зрозуміло, серйозні дослідження людської психіки вимагають складного і багатоаспектного аналізу, використання різноманітного набору

конкретних методик. І здійсненням його можуть займатися лише професійні психологи.

методи психодіагностики

Для діагностики особистості, її інтелекту, міжособистісних відносин в колективі, в сім`ї широко використовуються популярні психодіагностичні

методики, що пройшли масову апробацію і довели свою практичну цінність. У будь-якій робочій групі важливо вміти оцінити схильності та інтереси

партнерів по спілкуванню, їх особистісні особливості, нарешті ступінь їх відповідності тієї соціальної ролі, на яку вони претендують.

Природно, що найбільш високі вимоги пред`являються до психічної організації, особистісним якостям і інтелекту людини, що є

керівником. Сучасний керівник зобов`язаний володіти елементарної соціально-психологічної культурою і вміти діагностувати не тільки

Особистісні характеристики, але і колективні, наприклад такі, як наростання рівня конфліктне, зміна і формування громадської думки, і

багато інших.

Саме психодіагностика дозволить проаналізувати і знайти конструктивний підхід до вирішення таких проблем, як психологічний клімат в

колективі, динаміка настрою, конфронтація лідерів. Включеність сучасної людини в складні соціальні залежності диктує нагальну

потреба для кожного члена робочої групи в психодіагностики свого стану, своїх можливостей і перспектив своєї діяльності.

Дедалі більшого поширення набуває психодіагностика в системі вищої освіти. За допомогою психодіагностики здійснюються контроль за

формуванням необхідних знань, оцінка особливостей розумового та особистісного розвитку студентів в ході навчання і оцінка якості самого

освіти. Використовують психодіагностичні методики і для відбору абітурієнтів.

Психодіагностика визначається як галузь психологічної науки, що розробляє методи виявлення і вимірювання індивідуально-психологічних

особливостей особистості.

Вона вимірює певні якості, ставить діагноз і на цій основі визначає положення діагностується серед інших, виходячи з вираженості

досліджуваних особливостей.

Психодіагностичні методи досить швидко і надійно забезпечують збір даних для формування психологічного діагнозу. вони припускають

обов`язкове порівняння, зіставлення одержуваних даних, на основі якого і може бути сформульовано висновок про виразності психологічних

або психофізіологічних особливостей одного випробуваного або груп.

У психодіагностику виділяють малоформалізованние і високоформалізованние методики.

До малоформалізованним відносяться спостереження, опитування, бесіди, за допомогою яких фіксуються види поведінкових реакцій випробовуваних в різних

умовах, особистісні особливості та багато іншого, що важко виявити іншими способами. Так як використання малоформалізованних методів вимагає

високого професіоналізму, то застосовуються вони спільно з методиками високоформалізованнимі, оскільки дають результати, мало залежні від

особистості психолога.

Малоформалізованние методи дають можливість познайомитися з біографією людини і його життєвими цінностями, задоволеністю своїм місцем

і роллю в колективі. Лише на перший погляд цей метод простий, він вимагає особливої майстерності розташувати до себе людей, вміти ставити запитання і

визначати ступінь щирості досліджуваного.

Високоформалізованние методики - це тести, анкети, проектні методики і психофізіологічні методики.

Показники якості психодіагностичних методик - надійність і валідність. Надійність показує, наскільки точно виконується вимірювання і

наскільки можна довіряти одержуваним результатам, а валідність свідчить про те, чи придатна методика для вимірювання певних якостей і

наскільки вона ефективна.

Безсумнівно найпопулярніші методики в даний час - це тести. Що ж таке тест? У психодіагностику можна дати наступні опису тестів:

це - проба, іспитаніе- це короткочасне, стандартизоване завдання, що дозволяє виміряти рівень розвитку певного психологічного

якості особистості.

Існуюче уявлення про доступність тесту не відповідає дійсності. Аналіз результату тесту передбачає наявність

соціально-психологічної культури, навіть якщо визначаються найпростіші характеристики особистості, об`єктивно сприяють спілкуванню з людьми або

досягненню успіху. Тести дозволяють за короткий час отримати індивідуально-психологічні характеристики особистості за певними параметрами.

Залежно від способів пред`явлення матеріалу і випробуваних допоміжних засобів виділяють і різні типи тестів.

Розрізняють тести, що виконуються індивідуально і групою, усно і письмово, вербально і невербально.

Вербальні - це тести, що здійснюються в словесно-логічній формі. Невербальні тести - представлені кресленнями, графіками, картинками.

Розрізняють тести інтелекту, здібностей і досягнень, і особистісні.

Сучасна ділова життя висуває завдання вимірювання різних за ступенем складності змінних, що характеризують внутрішній світ людини. області

застосування як професійних, так і популярних психологічних тестів можна позначити так:

самопізнання - тести формують об`єктивну оцінку особистих і ділових якостей, коректують стереотипи сприйняття самого себе і інших людей,

визначають цілі і засоби професійного зростання;

оцінка взаємин з близькими - тести дозволяють оцінити потребу в приналежності і любові, відчувати себе защіщенним- оцінка

психологічних проблем колективу - тести дозволяють визначити ступінь конфліктності в колективі, стиль керівництва, аналізувати

виробничі ситуації.

Для аналізу психологічної інформації про партнера по спілкуванню необхідні теоретико-методологічні знання психодіагностики і психології,

проявляються як компетентність.

Люди, часто і багато спілкуються з представниками різних соціальних груп, різних вікових груп, різних професійних груп, можуть отримати важливу

психологічну інформацію про людину, якщо звернуть увагу на такі його особливості, як:

- уникає він дивитися в очі при розмові;

- чи часто говорить про себе в третій особі;

- ніколи не говорить і не зізнається у своїх помилках;

- боїться невигідно виглядати в очах інших;

- чи завжди бачить все в чорному світлі;

- Чи завжди повчає інших як жити;

- постійно знижений настрій і ін.

Слід зазначити, що психологічний портрет іншої людини об`єктивно скласти часом простіше, ніж скласти уявлення про себе як члена

колективу, виявити переважаючий тип відносин до людей в самооцінці та взаимооценке. Ці завдання вирішуються в процесі тестування за методикою Т.

Лірі - діагностиці міжособистісних відносин. Це опитувальник складається з 128 характерологічних тверджень.

Він дає опис характеру людини і призначений для вимірювання ступеня вираженості властивостей, що виявляються в міжособистісному спілкуванні:

домінантність, впевненість в собі, непохитність, незалежність, залежність, невпевненість в собі, товариськість, чуйність.

Ця методика дозволяє вирішити три завдання:

- встановити ступінь вираженості властивостей характеру;

- описати зони потенційного внутрішнього конфлікту;

- вивчити психологічну сумісність людей, проаналізувати причини конфлікту, переваг, очікувань.

Існує кілька варіантів виконання цього тесту. Всі вони вимагають вміння поглянути на себе з боку і дати адекватну оцінку своїм характером.

Людина повинна розуміти, що нерідко він сам - джерело своїх проблем, отже, він сам повинен зробити перші кроки в перетворенні своєї

особистості.

Історія виникнення тестів така. Англійський вчений Френсіс Гальтон (1822-1911) в кінці минулого століття провів перші науково обгрунтовані

випробування тестуванням. У своїй лабораторії в Лондоні за невелику плату він тестував всіх бажаючих визначити свої фізичні і психологічні

здібності. Гальтона іноді називають першим практикуючим психологом. Він збирався охопити все населення Англії, щоб визначити рівень

психічних ресурсів країни. А свої дослідження він назвав словом "тест", яке широко увійшло в психологічний лексикон.

Справжню популярність тести отримали після опублікування в 1908 р французькими психологами А. Біне, Г. Симоном шкали розумового розвитку для

дітей і школярів. Пізніше ці тести стали дуже популярні в Німеччині, Росії і США. Біне шукав психологічні засоби, за допомогою яких вдалося

б відокремити дітей здатних до навчання, але ледачих, від тих, хто страждав вродженими дефектами. Його досліди з вивчення уваги, пам`яті, мислення були

проведені серед багатьох людей різного віку.

Експериментальні завдання А. Біне перетворив в тести, встановивши шкалу, де кожний розподіл містило завдання здійсненне нормальними дітьми

певного віку.

У Німеччині Вільям Штерн (1871-1938) ввів поняття "коефіцієнт інтелекту" (англ. "Ай-Кью"). Цей коефіцієнт співвідносив "розумовий" вік,

визначається за шкалою Біне, з біологічним віком. Розбіжність вважалося розумовою відсталістю, коли розумовий вік нижче

біологічного, або обдарованістю, якщо розумовий вік був вище.

Згодом ці тести неодноразово перероблялися, вони широко використовувалися в школах, при прийомі до навчальних закладів і на роботу. Однак скоро

стало ясно, що ці тести - досить грубий інструмент.

Проте вони широко поширені, продовжують удосконалюватися і застосовуватися для самих різних цілей. Сьогодні очевидно, що тести слід

використовувати в поєднанні з іншими методами, спрямованими на вивчення умов розвитку обстежуваної особи.

Створюються популярні тести, що сприяють кращій організації самоосвіти та професійної діяльності, прийняття рішень,

безпосередньо стосуються життя людини. Тести дозволяють побачити ті риси характеру, які, можливо, не бачаться самим піддослідним. Не випадково

кажуть, що якщо для зовнішності є дзеркало, то для характеристики особистості його немає. Подібним дзеркалом для розуміння свого характеру і є тест.

Саме з усвідомлення і аналізу цих недоліків починається самовдосконалення особистості.