Семантичні підстави регуляції станів

З позицій загальної теорії станів психічні стани служать основним механізмом в перетворенні психологічних властивостей і зміні психічних процесів, а також в організації якісно нової психологічної структури особистості ( "психологічного ладу"), необхідного для ефективного функціонування суб`єкта. Подібні зміни стають можливими завдяки інтегрує функції психічних станів, яка в просторово-часової та інформаційно-енергетичних координатах пов`язує, з одного боку, особливості зовнішнього середовища (ситуації, предметна діяльність, соціальна функція і ін.), А з іншого психічні процеси і психологічні властивості , утворюючи відповідні функціональні структури.

Ядром функціональних структур (пентабазаса, по В.А.Ганзену) в просторово-часової та інформаційно-енергетичної координатах є стану. У той же час в стані як психічному явищі практично повністю не вивченим залишається усвідомлюваний фундамент, тобто саме ті психологічні особливості, за допомогою яких здійснюються функція станів, а також утворення функціональних структур. Таке опосередковано пов`язано з семантичним простором стану і категоріальним структурами свідомості, що стоять за семантичними просторами, що відображають і опосередкованими різні методи впливу зовнішньої, предметної, соціальної і внутрішнього середовища, центрирующими ці впливу щодо суб`єкта і зв`язують просторові, тимчасові, інформаційні та енергетичні характеристики в єдиний вузол функціональну структуру, розкривається, як вважав С.Л.Рубинштейн, в знанні і переживанні, а також у значенні, особистісному смислі е і чуттєвої тканини (по А. Н. Леонтьєву).

У концепції регуляції станів в рамках загальної теорії станів основними складовими регуляторного механізму є інтегруюча функція, яка створює "психологічний лад" особистості- функціональна структура, утворена станами в відрізку часу, що дозволяє "ковзати" від одного стану до іншому-усвідомлений образ майбутнього стану і його рефлексія . В ході переходу від стану до стану відбувається розгортання "функціональних структур особистості" (за Б. Г. Ананьєва), що приводить до досягнення регуляторного ефекту.

У свою чергу одним з основних механізмів, що забезпечують такий рух, є, як показують наші дослідження, взаємодії між семантичними просторами станів. Встановлено, що складові семантичних просторів взаємодіють між собою через певні "зони перекриття", коли один елемент (складова) одного стану входить як елемент в інший стан, але в семантичні пояса іншого рівня. Наприклад, ядро одного стану може бути елементом периферії іншого стану і т.д. Також виявлено, що за допомогою синонімів і антонімів як протилежних полюсів значення (стану) здійснюються взаємопереходів між станами. Вони є як би "перехідними ланками" між семантичними полями різних станів одного і того ж енергетичного рівня, "включаючи" їх один в одного і створюючи семантичну ланцюг. Наприклад, радість є проміжним синонімом між станами щастя й захвату, а стан страху пов`язано в семантичному просторі з станами гніву і відчаю через безсилля. Ряд синонімів забезпечує зв`язок тільки між двома-трьома станами, інші ж входять в семантичні простору практично всіх станів одного енергетичного рівня (наприклад, туга входить в семантичні простору станів низького енергетичного рівня: горя, приниженості, безвиході, самотності, депресії, смутку, безсилля) .

У разі аналізу антонімів значень виявлено, що антоніми станів високого рівня енергетики мають більш низький енергетичний потенціал, а антоніми станів низького енергетичного рівня більш високий. Антоніми пов`язують стану на протилежних рівнях високого рівня на низькому, низького на високий. Наприклад, антонім страху (стану високого рівня енергетики) через спокій (середній рівень енергетики) пов`язує страх з гнівом, розпачем, жахом, люттю, а радість (високий рівень енергетики) антонім горі (стану низького рівня енергетики) пов`язує його з плазування, самотністю, тугою, депресією, сумом, тобто, синоніми з`єднують стану одного енергетичного рівня, а антоніми пов`язують однорівневі стану на іншому енергетичному рівні, більш високий або низький. Мабуть, в першому випадку забезпечується динаміка переходу від стану до стану в рамках одного рівня психічної активності, у другому перехід до станів іншого рівня, наприклад, в ході саморегуляції.

Між негативним і позитивним станами існують проміжні стани, семантичні простору яких "вбирають" в себе лексичні характеристики як позитивних, так і негативних станів. Це, як правило, рівноважні (стійкі) стану. Вони проміжні як в переході від негативного психічного стану, так і в зворотному напрямку, тобто в будь-якому випадку суб`єкти при переході до станів протилежної модальності проходять етап рівноважних станів. У разі пограничних станів в ході гетерорегуляціі здійснюється перебудова семантичних просторів, спрямованість якої полягає в зміщенні (переході) негативного ядра на околоядерние пояса (на проміжному етапі) і на периферію на заключному.

Прохоров А.О.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!