Профілактика залежностей на базі спортивних об`єднань і організацій

В кінці 90-х в Росії налічувалося 1,5 млн людей, що вживають наркотики. Середній вік, в якому відбувається перша проба наркотиків, 16 років, найбільш небезпечний вік 12 14 років [Психологічна газета, 1999]. У загальній структурі підліткової і юнацької наркоманії 12 15-річні складають 6 7%. У Нижньогородській області на оперативний облік поставлено понад 65 тис. Активних споживачів наркотиків. Особливу тривогу викликає та обставина, що понад 4/5 осіб, що вживають наркотики, молодше 30 років.

У зв`язку з актуальністю проблеми хімічної залежності все частіше звучить заклик до її профілактики [Наймушина Л.П., 1999]. Однак ситуація з профілактикою хімічної залежності в молодіжному середовищі в Нижегородському регіоні досить традиційна для Росії на сучасному етапі: вся профілактика зводиться до дискусій, "круглих столів", конкурсам малюнків і творів, до проведення конференцій та видання невеликих інформаційних та методичних брошур. Дослідники підкреслюють, що вплив подібних профілактичних заходів на реальну "групу ризику" мінімально. Інша проблема методологічна. Йдеться про такі часто неефективних прийомах, як стратегія залякування, прямий вплив, опора на вербальний воздействіе- крім того ми відзначаємо недостатню активність цільової групи, а також неточність і неповноту інформації, що надається (замовчування задоволення, ейфорійного стану наркомана).

Ми пропонуємо принципово новий підхід до профілактики хімічної залежності на базі спортивних організацій і об`єднань, змінюючи перераховані вище недоліки. Традиційно відзначається позитивний вплив фізкультури і спорту на розвиток особистості: розвиток впевненості в собі і своїх силах, розвиток можливості досягнення поставленої мети, становлення фізичного образу "Я". Сінгер Р.Н. зазначає, що спорт дозволяє направити за прийнятними каналам свої природні агресивні устремління, енергія звертається на соціально корисну і значиму діяльність. Таким чином ми пропонуємо використовувати потенціал спортивних організацій і об`єднань: активність цільової групи, невербальне і непрямий вплив і т.д. з метою профілактики залежності. Крім того, спорт сприяє особистісному становленню та психологічної зрілості. Необхідність і важливість подібної роботи саме в спорті відзначають німецькі фахівці, відносячи спортсменів до "групи ризику" як схильних до залежності [Dr. Harold Schmid, 1996].

Нам бачиться необхідним створення регіонального антинаркотичного профілактичного проекту, який включає: 1) комплексний підхід фахівців різних областей- 2) зміни в методологічному підході (опора на непрямий вплив, невербальне вплив, використання активності цільової аудиторії, повнота інформації) - 3) підтримка ЗМІ, випуск популярно-просвітницької літератури з проблеми залежності для дітей та батьків-4) запровадження спеціальних навчальних курсів для людей, які безпосередньо працюють з молоддю в спортивних об`едіненіях- 5) роботу з батьками, так як сімейна ситуація часто безпосередньо пов`язана з проблемою наркозалежності підлітків.

Проект спрямований на демонстрацію нееффктівності використання наркотиків як засоби догляду від реальних проблем і складних ситуацій. Головною метою є становлення фізичного образу "Я" підлітка. Саме володіння своїм тілом, знання свого тіла, своїх можливостей лежить в основі вкоріненості в житті. Важливо відзначити, що спортсмени мають більш адекватні уявлення про свої можливості, внаслідок чого вони більш впевнені і реалістичні в життя.

Радіна Н.К., Капранова Е.А., Шірибанова С.В.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!