Дежавю: як вчені пояснюють це явище?

У кожного, напевно, бувало, що опиняючись в новому місці або в новій ситуації, він не міг звільнитися від дивного відчуття: ніби з ним це вже відбувалося, немов тут він вже бував. Довгий час феномен «дежавю» був оповитий шлейфом таємничості, це явище вважалося страшним і навіть паранормальних (втім, були й ті, хто просто пояснював його неврологічними розладами).

Проте, в останні роки - так як все більше число вчених зацікавилися цим незвичайним явищем, - з`явився цілий ряд теорій, які припускають, що це не просто збій в механізмі роботи нашого мозку. Нещодавно в віснику Асоціації психологічних наук - «Актуальні напрямки в психологічній науці» (Current Directions in Psychological Science) - була опублікована доповідь Енн М. Клірі, психолога Університету штату Колорадо, в якому були зібрані останні наукові дані про дежавю. У тому числі в ньому наводилися аргументи на користь схожості між дежавю і нашим розумінням механізму впізнали пам`яті людини.

Упізнано пам`ять - тип пам`яті, який дозволяє нам зрозуміти, що те, що ми зараз переживаємо, насправді ми вже відчували раніше. Наприклад, коли ми дізнаємося одного на вулиці або чуємо знайому пісню по радіо. Можна виділити два різних прояви впізнали пам`яті: спогад (англ. Recollection) і «відчуття знакомости» (англ. Familiarity). Спогадом впізнання можна назвати тоді, коли ми можемо точно пригадати, за яких обставин ми раніше стикалися з піднаглядним явищем або ситуацією.

Наприклад, якщо ми бачимо в магазині людини, чиє обличчя нам здається знайомим, і розуміємо, що ми вже бачили його в автобусі. А ось «відчуття знакомости» трапляється з нами тоді, коли ситуація здається нам знайомої, але ми не пам`ятаємо, коли це траплялося з нами раніше. Тобто, якщо ми не можемо згадати, що людину з нашого прикладу ми раніше точно зустрічали в автобусі.

Вважається, що дежавю - різновид «відчуття знакомости», адже відчуваючи дежавю, ми переконані в тому, що дізнаємося ситуацію, але при цьому не можемо точно пояснити, чому.
Клірі провела кілька експериментів, в яких вивчила це «відчуття знакомости». Вона давала учасникам список імен знаменитостей, після чого пропонувала їм фотографії «зірок» - деякі фотографії відповідали іменам в списку, деякі ні.

Добровольців просили назвати знаменитостей на фотографіях і вказати, чи були їхні імена в списку, який вони читали раніше. Результати виявилися несподіваними. Навіть коли добровольці не змогли впізнати знаменитість по фото, у них було відчуття, що вони зустрічали імена в списку. Тобто, вони не могли визначити, звідки вони дізналися про людину, але вони були впевнені, що десь він уже їм зустрічався.

Клірі повторила експеримент, замінивши знаменитостей на пам`ятки різних країн, і отримала аналогічні результати. Ці дані свідчать про те, що учасники зберегли якісь спогади, але вони були настільки розмитими, що добровольці не змогли ув`язати їх з новим досвідом.

Результати експериментів Енн Клірі і інших вчених підтверджують ідею про те, що події та епізоди, з якими ми стикаємося, зберігаються в нашій пам`яті у вигляді окремих елементів або фрагментів. Дежавю може виникнути, коли конкретні аспекти поточної ситуації нагадують деякі аспекти раніше мали місце сітуацій- якщо між елементами старої і нової ситуації є багато збігів, ми отримуємо сильне «відчуття знакомости».

«Існує багато паралелей між поясненнями дежавю і теоріями впізнали пам`яті людини», - робить висновок Клірі. - «Теорії впізнали пам`яті і лабораторні методи можуть виявитися особливо корисними для з`ясування процесів, що лежать в основі такого явища, як дежавю».

Увага, тільки СЬОГОДНІ!