Теорія особистості альфред адлер

Альфред Адлер - відомий австрійський психіатр і основоположник індивідуальної психології. Свого часу його «гострі» погляди на психоаналітичну теорію особистості, перетворили Адлера з близького помічника Фрейда в його ярого опонента. Повний незгоду з фрейдівськими поглядами привели до розколу Віденського психоаналітичного суспільства і появи нового напряму - індивідуальної психології особистості. 

Основні принципи індивідуальної психології Адлера

У своїй роботі Адлер керувався 4 ключовими принципами, які і поклали початок його теорії особистості. По-перше, Адлер вважав, що людина є цілісною, неподільної і єдиної особистістю. По-друге, все життя людини являє собою динамічне прагнення до переваги. По-третє, кожен індивід є творчою особистістю. І по-четверте, важливу роль в становленні особистості відіграє її соціальна приналежність. Виходячи з цих принципів, вчений вважав, що кожна людина відчуває постійне відчуття неповноцінності, пережите в дитинстві. Саме звідси у особистості виникає сильне прагнення до переваги над іншими або самовдосконалення. Згідно Адлеру кожна людина протягом життя прагне до досягнення фіктивних цілей, в основі яких якраз і лежить потреба в перевазі. 

У адлерівської теорії вплив суспільства на розвиток і становлення особистості є основоположним. Вчений вважав, що існують 3 основні життєві завдання, безпосередньо пов`язані з соціумом: робота, дружба і любов. Залежно від ступеня активності особистості і прояву інтересу до цих трьох завдань, відомий психіатр виділяв установки, що визначають життєвий шлях людини.

Всього в теорії Адлера було 4 основних установки (типу поведінки):

- керуючий тип поведінки;

- бере тип поведінки;

- уникає тип поведінки;

- соціально-корисний тип поведінки.

Керуючий тип характерний для самовпевнених, наполегливих, активних людей, які в першу чергу орієнтуються на перевагу над іншими. Для бере типу характерні низькі рівні соціального інтересу і активності, а також паразитує існування в суспільстві. Люди з избегающим типом поведінки прагнуть врятуватися втечею від вирішення проблем, відрізняються низькою соціальною активністю і відсутністю активності. Соціально-корисний тип поведінки - найефективніший. Для нього характерними є поєднання високого рівня активності та соціального інтересу, турбота про оточуючих, прагнення до співпраці. 

Адлер вважав, що стиль життя визначається творчим потенціалом особистості, але багато в чому залежить і від того, яким дитиною за рахунком в сім`ї був народжений людина. Сам Альфред був третьому дитиною з 6 дітей Адлер. Все своє дитинство він відчував почуття неповноцінності й непотрібності, тому прагнув знайти схвалення в спілкування з сусідськими дітьми. Через багато років у своїй теорії Адлер віддасть величезне значення дружбі в становленні і розвитку особистості людини. 

Вплив суспільства на особистість в теорії Адлера

Головне значення в процесі розвитку особистості Адлер віддавав творчій силі індивідуума - його Его. Саме творчий потенціал, на думку автора індивідуальної психології, визначає життєві установки і тип поведінки людини. Але, на шляху формування особистості варто суспільство, яке диктує свої правила. З одного боку, суспільство обмежує творчі можливості кожної окремої людини, визначаючи правила і закони, яким він повинен підкорятися. З іншого боку, якою сильною і незалежною не була б окремо взята особистість, вона не може ізольовано існувати поза суспільством. Таким чином, людина постійно перебуває в конфлікті між розвитком свого творчого потенціалу і громадськими обмеженнями. У Адлера цей конфлікт був описаний як «вічне прагнення отримати суспільне визнання і відокремитися від соціуму».