Психологічний догляд за вмираючими

Психіатр Чиказького університету Е. Кюблер-Росс перша спробувала систематично вивчити процес вмирання і смерті. У своїй книзі вона підкреслила будь-яку готовність вивчати всілякі психологічні близькі їм теми та важливість відкритого і чесного спілкування з вмираючими.

Вмираючі можуть дати поради з різних соціологічних проблем, які відносять не тільки до останніх фаз життя, але і до проблем людського пізнання, деяким рідко обговорюваних аспектів існування взагалі. Крім того, цей процес спілкування може збагатити його учасників і, можливо, зменшити страх перед власною смертю.
Це дуже важливо для медичних працівників, наприклад, онкологів, тому що страх перед власною смертю є одним з важливих перешкод у роботах з вмираючими і основних стримуючих факторів у наданні їм ефективної допомоги.

Час, який, потрібно кожній людині для переживання цих стадій, суто індивідуально. Буває людина переходить від першої стадії до іншої і навпаки.

Заперечення - виникає при отриманні звістки про близьку смерть, настає реакція заперечення: «Цього не може бути!». Це звичайнісінька і нормальна реакція людини на таку звістку. Тривалість стадії залежить від самої людини і від його оточення. Реакція допомагає усвідомлювати інформацію поступово. Однак якщо реакція стає нав`язливою, триває довго, пацієнт може заперечувати лікування, майбутнє, оточуючих. Всі спроби розради відкидаються.
Реакції злості, гніву, спрямована, як на себе, так і на того, хто нібито відповідальний за те, що трапилося. Це може бути сім`я, обслуговуючий персонал, держава.

Потім слід торг: пацієнт веде переговори з самим собою про продовження власного життя, обіцяє дотримуватися всіх правил, бути слухняним людиною.

Якщо людині не вдається, осягнути почуття безнадії настає депресія. Пацієнти часто плачуть, втрачають інтерес до оточуючих.

Останній етап - прийняття смерті, в якому людина чекає смерті і бажає заснути назавжди спокійно.