Про психоневрологічних розладах у дітей та підлітків

- Допоможи, у нас великі неприємності: мого сина направляють до психіатра.

- Ну і що? Тисячі дітей направляють до психіатра з різних причин.

- Ти звикла до своєї професії, і не сприймаєш всю надзвичайність ситуації! Тільки подумай: мого сина - направляють - до психіатра!

- Психіатри такі ж лікарі як терапевти чи кардіологи. Що ж тут незвичайного?

- Це для тебе нічого, а для нас - просто катастрофа! Ми в тривозі, паніці, сум`ятті! ...

Батьків лякає, коли з тих чи інших причин рекомендують звернутися до психіатра. Але вони повинні якомога більше дізнатися про психоневрологічних розладах у дітей та підлітків, про те, як важливо вчасно виявити хворобу, щоб її легше лікувати або скорегувати і не дати їй можливість розвинутися далі.

Які ж це хвороби? Це і затримка психічного розвитку, і мовні розлади, і когнітивна недостатність (порушення пізнавальної здатності), і розлади особистості, поведінки, розумова відсталість і неврологічні захворювання, - від неврозів до дитячого церебрального паралічу, і різні залишкові явища після перенесених інфекційних хвороб - і багато інших розладів, які потребують відвідування і подальшому лікуванні у психіатра.

Медики звертаються до батьків і до всіх, хто бере участь у вихованні та розвитку дітей: якщо виникає підозра про наявність хвороби, її не потрібно приховувати. Замовчування хвороби або нехтування проблемою рано чи пізно вийде, як кажуть, боком для цієї людини або дитини, його сім`ї, і в цілому і для суспільства.

Про професію психіатра, в тому числі і дитячого, у нас ходить багато чуток і домислів. У цивілізованих країнах, навпаки, вважається нормальним при необхідності звертатися до послуг психіатрів або психотерапевтів. Але дитяча психіатрія - це не тільки педіатрія, фізіологія або гігієна, це ще і педагогіка, психологія, мистецтво. Це сама дитина з усіма його таємницями, несподіванками, з усім відомим і невідомим, спірним. Це ще й батьки, бабусі, дідусі, - все ті, хто оточує дитину.

Як же сприймають такі розлади батьки маленьких пацієнтів і їх родичі? Коли батьки вперше дізнаються, що їхню дитину направляють до психіатра, їх охоплює почуття горя і відчаю, вони впадають в паніку, хоча в глибині душі давно вже розуміють, що з їхньою дитиною відбувається щось недобре і не випадково його направляють до лікаря. Але батьки повинні знати і те, що силою ніхто не може направити їх дитини до психіатра. Це їхня добра воля, їх розуміння незворотності хворобливих процесів у дитини. І, якщо виявиться, що дитина дійсно хворий, необхідно вживати дієвих заходів.

Тоді настає другий етап: вони потрапляють в кабінет дитячого психіатра. Тут батьки, перш за все, повинні розповісти лікареві про все, що турбує їх в психічному стані дитини. Якщо хвороба підтвердиться з`ясувати: що з дитиною може бути далі, як і чим його слід лікувати, де йому краще вчитися, чи потрібна допомога логопеда або психолога. І чим раніше звернетеся до фахівця, тим легше буде дитині знайти собі місце в суспільстві.