Чи не розум

Лін-чи сидів на березі річки, коли до нього підійшов філософ, вклонився і задав питання: «Яка суть вашого навчання?» Лін-чи подивився на нього і не сказав жодного слова. Філософ подумав про себе: «Він дуже старий, напевно, до того ж і глухий», - і крикнув:

- Схоже, ви не чуєте мене! Я питаю, яка суть вашого послання?

Лін-чи засміявся. Філософ подумав: «Щось дивне. Спочатку він не відповів, тепер сміється! Може бути, він прикидається, що почув мене? Але оскільки він не відповів на моє запитання, значить, він нічого не почув ». І тоді вчений закричав ще голосніше:

- Я питаю, яка суть вашого навчання?

Лін-чи спокійно сказав:

- Спочатку я відповів - безмовність. Але ви не змогли цього зрозуміти, і мені довелося спуститися трохи нижче. Я сказав - сміх, радість. Але ви не змогли зрозуміти навіть цього. Тому мені доводиться спуститися ще нижче.

І він написав пальцем на піску: «Медитація», сказавши: «Це моє вчення».

Вчений попросив:

- Чи не могли б ви уточнити свою думку, зробити її більш чіткою?

Тоді Лін-чи написав на піску більшими літерами: «Медитація».

Філософ ставав все більш роздратованим і запитав:

- Ви що, жартуєте? Я прошу уточнити, деталізувати свою думку, а ви пишете те ж саме, тільки більш великими буквами. Я професор філософії!

Лін-чи вигукнув:

- Чому ж ви відразу про це не сказали!

І він написав: «Не розум».

Професор стукнув себе по голові і пішов, навіть не попрощавшись.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!