Найжахливіші експерименти психологів над тваринами

Експеримент №1 «Тварини-наркомани»

У нашому світі багато пізнається експериментальним шляхом. Деякі вчені дійсно змогли довести, що проводяться ними експерименти, корисні людству. Але помічено безліч випадків, коли люди досліджували з нечуваними способами, знущаючись над тваринами, і при цьому, не давши практично, жодної користі. Zhurnal-razvitie.ru представляє вашій увазі ряд яскравих прикладів, таких досліджень. Першим прикладом служить практична робота, проведена в 1969 році. Вчені намагалися з`ясувати, як швидко, виникає у людини наркозалежність.

Досліди ставилися на мавпах і щурах, так як з фізіологічної точки зору організм людини схожий з цими особинами. Для початку, тварин навчили вводити собі наркотичні речовини самостійно. Після того як вони навчилися працювати собі морфій, кокаїн та іншу «дурь», стали просто спостерігати за тим, що відбувається.

Тваринам в клітку поклали наркотичні речовини, які вони могли вільно брати і вживати. Картина спостережень, звичайно, була жахлива. Так як мавпи і щури не відчували ніякого болю, при спробі до втечі вони ламали собі конечності- хтось просто сам спеціально виривав собі фалангі- виривали у себе шерсть. А ті тварини, які вживали суміш кокаїну з морфієм гинули після двох тижнів «кайфово життя». Хоч ці досліди і допомогли трохи в рішенні поставленого завдання, але шляхи, якими дійшли до певного висновку, можна було вибрати і простіше, не з такими руйнівними масштабами.

Експеримент №2 «Дитинча - сирота»

Американський психолог Гаррі Харлоу в 1960 році проводив досить жорстокі дослідження, метою яких було - виявити, як на окремого індивідуума впливає самотність. Ті є повне обмеження спілкування в соціальному суспільстві. Досліди ставилися нема на людину, а як люблять робити багато вчених, брати якоїсь тварини і реалізовувати свої фантазії саме на братів наших менших.

Таким піддослідним об`єктом стала - мавпа. Харлоу вибирав дитинчати, у якого були найбільш міцні відносини з мамою, і відкидають в окрему клітку. В такому ізольованому стані особина жила цілий рік, потім її повертали в звичайну сферу життя - до матері, «братам» і «сестрам». У багатьох досліджуваних примірників спостерігалися психічні відхилення. На основі отриманих даних, шляхом довгих досліджень були зроблені наступні висновки: якщо у дитинчати прекрасне дитинство, це ще не гарантія того, що він на все 100% відмежований від депресії, стресів та інших психологічних і психічних впливів.

Такий простий висновок, можна було зробити і без жорстоких знущань над тваринами. Аналогічний досвід, підштовхнули захисників природи активніше і продуктивніше працювати на користь тварин.

Експеримент №3 «Безпомічні собаки»

1966 рік, М. Селігман спільно з С. Майєром виконують ряд практичних робіт, що проводяться на собаках. Звірів розділили на 3 групи, розсадивши до різних клітин з яких не можна втекти. Перша група не піддавалася фізичному впливу з боку навколишнього середовища. Групи під номером 2,3 відчували на собі дію електричного струму. Причому №2 пощастило більше, так як дія струму регулювалося за допомогою кнопки, на яку собака натискала і ток припиняв надходити. Собаки групи №3 не могли зупинити подачу струму. Потім собак, групи №3 помістили в приміщення, з вільним виходом. Знову піддали дії електрики, але собаки вважали за краще просто дочекатися, коли закінчиться потік струму. Внаслідок таких дослідів, у собак з`явився так званий синдром «придбаної безпорадності». Тобто, при впливі зовнішніх факторів на організм, особина після кількох невдалих спроб опору, не намагається боротися, а вже просто пасивно чекає, коли закінчаться несприятливі умови (такий механізм часто формує низьку самооцінку).

Селігман і Майер зв`язали всі свої висновки, отримані за допомогою експериментів на собаках з людською психікою. А саме, вони порівняли реакцію собак на ток, з реакцією людини на складні ситуації в житті. І дали можливе пояснення, чому людина піддається стресових станів. Люди, як собаки, після декількох невдалих спроб вирішити проблеми, надалі сидять «склавши ручки», і просто відчувають негатив. Тобто, як згадувалося раніше, виникає синдром безпорадності. Начебто все добре і ясно, але чи варто було знущатися над безпорадними тваринами, що б зрозуміти, чому люди піддаються стресам.