Особливості особистості людини

Індивідуально-психологічні особливості особистості

Індивідуально-психологічні особливості відрізняють одну людину від іншої. Галузь психологічної науки, що вивчає індивідуальні особливості різних сторін особистості і психічних процесів, називається диференціальної психологією. Найбільш загальною динамічною структурою особистості є узагальнення всіх її можливих індивідуально-психологічних особливостей в чотири групи, що утворюють чотири основні сторони особистості:

Біологічно обумовлені особливості (темперамент, задатки, найпростіші потреби).

Соціально обумовлені особливості (спрямованість, моральні якості, світогляд).

Індивідуальні особливості різних психічних процесів.

Досвід (обсяг і якість наявних знань, навичок, умінь і звичок).

Далеко не всі індивідуально-психологічні особливості цих сторін особистості будуть рисами характеру. Але всі риси характеру, зрозуміло, є особливостями особистості. Перш за все, треба сказати про принципові відмінності рис характеру від спільних рис, про які йшлося вище.

По-перше, характер - це лише одна з підструктур особистості, причому підструктура підпорядкована. Розвинена зріла особистість добре володіє своїм характером і здатна контролювати його прояву. Навпаки, прориви характеру, коли людина діє безпосередньо за логікою того, до чого його спонукають ті чи інші риси характеру, типові, скажімо, для психопатів. Маються на увазі дорослі. Що ж стосується дитячого і підліткового віку, то це окрема розмова. Таким чином, характер займає підлегле становище, і власне прояви характеру залежать від того, які мотиви і цілям служать в конкретному випадку ці прояви. Тобто риси характеру не є чимось, що діє саме по собі, виявляється в усіх ситуаціях. По-друге, суть тих рис, з яких складається характер, може бути прояснена через механізми формування характеру. Перш ніж говорити про ці механізми, зафіксуємо основні міфи, які існують по відношенню до характеру: характер біологічно визначено, і з цим нічого не можна зробити-характер повністю воспитуем, можна сформувати будь-який характер за бажанням при спеціально організованій системі воздействій- є така дуже серйозна річ , як національний характер, тобто існують дуже сильно відрізняються одна від одної структури характеру, притаманні різним націям, які істотно впливають на індивідуальний характер всіх представ телей даної нації.

У характеру є і, так би мовити, макросоціального основа. У міфі про національний характер теж є частка правди. З приводу національного характеру йде дуже багато суперечок в літературі. Основна проблема ставилася так: чи існує національний характер чи ні? З`ясувалося дуже чітко, що існують, принаймні, дуже сильні стереотипи по відношенню до національного характеру, тобто що представники одних націй демонструють досить стійкі переконання в існуванні у інших націй певних комплексів рис. Більш того, ці стереотипи в сприйнятті іншої нації прямо залежать від того, як ця нація "поводиться". Так, кілька років тому в Західній Німеччині проводилися дослідження, присвячені відношенню до французів. Було проведено 2 опитування з інтервалом в 2 роки, однак за ці 2 роки відносини між Німеччиною і Францією помітно погіршилися. При другому опитуванні різко збільшилася кількість людей, які назвали в числі характерних рис французів легкодумство і націоналізм, і різко зменшилася кількість тих, хто приписував французам такі позитивні якості, як шарм, люб`язність. А чи є реальні відмінності між націями? Так є. Але виявилося, що, по-перше, відмінності завжди виділяються по невеликому числу рис в порівнянні з тими рисами, за якими переважає подібність, і, по-друге, що відмінності між різними людьми всередині однієї і тієї ж нації набагато більше, ніж стійкі відмінності між націями. Тому справедливий вирок, винесений американським психологом Т. Шибутані: "Національний характер, незважаючи на різноманітні форми його вивчення, багато в чому подібний до респектабельному етнічному стереотипу, прийнятного насамперед для тих, хто недостатньо близько знайомий з народом, про який йде мова". По суті, уявлення про національний характер є формою прояву того самого типологічного мислення, про який вже говорилося. Певні мінімальні відмінності, які реально існують (наприклад, темперамент південних народів) і які менш істотні, ніж схожість, беруться як основа для певного типу. Типологічну мислення, як уже говорилося, відрізняється, перш за все, категоричністю (або одне, або інше), відсутністю градацій, виділенням чогось приватного і роздуванням його за рахунок ігнорування всього іншого. Таким чином, з`являється світоглядний монстр під звучною назвою "національний характер".

Існує і так званий соціальний характер, тобто деякі інваріантні особливості характеру, притаманні певним соціальним групам. У нас свого часу було модно говорити про класовий характер, і за цим дійсно варто деяка реальність. Також було модно говорити про якісь характерологічних особливостях бюрократів, управлінців і т. Д. За цим теж стоїть певна реальність, пов`язана з тим, що характер формується в реальному житті людини, і в міру спільності тих умов, в які потрапляють представники одних і тих же класів, соціальних груп і т. д., у них формуються деякі спільні риси характеру. Адже характер виконує роль як би амортизатора, своєрідного буфера між особистістю і середовищем, тому він багато в чому цим середовищем визначається. Багато в чому, але не в усьому. Головне залежить від особистості. Якщо особистість спрямована на пристосування, адаптацію до світу, то характер допомагає це зробити. Якщо, навпаки, особистість, спрямована на подолання середовища або на перетворення її, то характер допомагає їй подолати середу або перетворити її. Згідно зі спостереженнями Е. Р. Калітеевской, адаптивність і відсутність шорсткостей, труднощів в так званому "скрутному віці" фіксує адаптивний характер і потім призводить до того, що людина відчуває в житті багато труднощів. І навпаки, зовні бурхливі прояви "важкого віку" допомагають людині сформувати певні елементи самостійності, самовизначення, які дадуть йому можливість в майбутньому нормально жити, активно впливати на дійсність, а не тільки пристосовуватися до неї. Разом з тим характер не можна розглядати як просту суму окремих якостей або особливостей особистості. Якісь його риси завжди будуть ведущімі- саме по ним і можна охарактеризувати людини, в іншому випадку завдання уявлення про характер була б нездійсненним, так як у кожного індивіда число окремих характерних рис може бути велике, а кількість відтінків кожної з цих рис ще більше . Наприклад, акуратність може мати відтінки: пунктуальність, педантичність, охайність, підтягнутість і т. Д.

Окремі риси характеру класифікуються значно легше і чітко, ніж типи характерів в цілому. Під рисою характеру розуміють ті чи інші особливості особистості людини, які систематично виявляються в різних видах його діяльності і за якими можна судити про його можливих вчинках в певних умовах. Б. М. Теплов запропонував риси характеру ділити на кілька груп. До першої групи входять найбільш загальні риси характеру, що утворюють основний психічний склад особистості. До них відносяться: принциповість, цілеспрямованість, чесність, мужність і т. Д. Зрозуміло, що в рисах характеру можуть виступати і протилежні цим, тобто негативні, якості, наприклад: безпринципність, пасивність, брехливість тощо. Д. Другу групу складають риси характеру, в яких виражається ставлення людини до інших людей. Це товариськість, яка може бути широкою і поверхневої або виборчої і протилежна їй риса - замкнутість, яка може бути результатом байдужого ставлення до людей або недовіри до них, але може бути наслідком глибокої внутрішньої сосредоточенності- відвертість і протилежна їй - скритность- чуйність, тактовність, чуйність, справедливість, дбайливість, ввічливість або, навпаки, грубість. Третя група рис характеру висловлює ставлення людини до самої себе. Такі почуття власної гідності, правильно розуміється гордість і пов`язана з нею самокритичність, скромність і протилежні їм - марнославство, зарозумілість, зарозумілість, іноді переходить в нахабство, образливість, сором`язливість, егоцентризм (схильність постійно бути в центрі уваги разом зі своїми переживаннями), егоїзм ( турбота переважно про своє особисте благо) і т. д. Четверта група рис характеру висловлює ставлення людини до праці, своїй справі. Сюди входять ініціативність, наполегливість, працьовитість і протилежна йому - лень- прагнення до подолання труднощів і протилежна їй - боязнь трудностей- активність, сумлінність, акуратність і т. Д. По відношенню до праці характери діляться на дві групи: діяльні й бездіяльні. Для першої групи типові активність, цілеспрямованість, настойчівость- для другої - пасивність, споглядальність. Але іноді бездіяльність характеру пояснюється (але аж ніяк не виправдовується) глибокої внутрішньої суперечливістю людини, ще «не визначився", який не знайшов свого місця в житті, в колективі.

Чим яскравіше і сильніше у людини характер, тим більш виразно його поведінку і більш чітко в різних вчинках виступає його індивідуальність. Однак не у всіх людей їх дії і вчинки визначаються властивими їм особистими особливостями. Поведінка деяких людей залежить від зовнішніх обставин, від хорошого або поганого впливу на них товаришів, від пасивного і безініціативного виконання окремих вказівок керівників та начальників. Про таких співробітників говорять як про безхарактерних. Характер можна вважати самостійною, як би п`ятої, стороною загальної динамічної структури особистості. Характер - це поєднання внутрішньо взаємопов`язаних, найбільш важливих індивідуальних сторін особистості, особливостей, що визначають діяльність людини як члена суспільства. Характер - це особистість у своєрідності її діяльності. У цьому його близькість до здібностей (їх ми розглянемо в наступній лекції), які також представляють собою особистість, але в її продуктивності.

Людина як особистість, звичайно ж, не зводимо до характеру. Особистість визначається, перш за все, тієї громадською діяльністю, яку виконує. Особистість має соціальні орієнтації, ідеали, ставлення до оточуючих і до різних сторін життя, знання, вміння, навички, здібності, рівень їх розвитку, темперамент. Особистості властиві гармонійність розвитку в цілому, здатність до навчання, гнучкість поведінки, здатність до перебудови, вміння вирішувати організаційні питання та ін. Однак і характерологічні риси мають істотне значення для розуміння особистості. Чим яскравіше характер, тим більше він накладає відбиток на особистість, більше впливає на поведінку. Численні спроби класифікувати типи характерів в цілому (а не окремих рис) до сих пір не увінчалися успіхом. Крім різноманітності й багатогранності характерологічних якостей, різноманіття запропонованих класифікацій пояснюється і відмінністю ознак, які можуть бути покладені в їх основу.